Американські археологи заявили про виявлення біблійних міст содому та гомори. Археологи США заявили про виявлення міст содому та гомори Де в біблії можна знайти про місто

⁰

Авва. Одне з стародавніх міст, що розташовувалося неподалік Вавилона, в перекладі означає «спустошення». Розгромлений ассирійцями, які перевезли частину його населення в зруйновану ними в 722 до Р. Х. Самарію. У Біблії фігурує також під назвою Івви (4 кн. Царств 17:24, 18:34, 19:13). Оселившись біля Ізраїльського царства, частина цих людей прийняли релігію Істинного Бога. Але більшість продовжувала поклонятися лжебогам, головними з яких були Нівхаз і Тартак (4 кн. Царств 17:31).

Аввім. Місто з незапам'ятних часів належало ханаанейскому племені аввеїв (у перекладі - «мешкають у пустельних місцях»). Близько XV століття до Р. Х. на ці землі вторглися филистимлянские племена, звані також у Біблії кафторитами на ім'я острова Кафтор (Крит), своєї споконвічної батьківщини (Повторення Закону 2:23). Після взяття Палестини ізраїльтянами, при Ісусі Навині, місто відійшло до Веніяминового коліна (Ісус Навин 18:23).

Авель-Беф-Маах. Один із найсильніших міст Стародавнього Ізраїлю, названий у 2 книзі Царств 20:19 «мати міст в Ізраїлі». Після поділу землі при Ісусі Навині місто відійшло до коліна Неффалімова, після чого кілька разів протягом своєї історії ставало об'єктом нападу ворожих армій: так за Вааса він був розгромлений Венададом, царем Сирії (3 кн. Царств 15:20) і при Факеї - Феглафелассаром , царем Ассирії (4 кн. Царств 15:29). Важливу роль місто зіграло і в міжусобній війні, що спалахнула за царя Давида внаслідок повстання якогось Савея. Внаслідок цього півцарства відкололося від Давида. Але швидкі та рішучі дії його воєначальника Іоава привели після запеклої війни до поразки заколотників - їхні залишки замкнулися в Авель-Беф-Мааху на чолі із Савеєм. Важко сказати, що сталося б з містом, якби одна з його мешканок не вмовила своїх земляків умертвити Савея і тим самим врятувати місто від розгрому (2 кн. Царств, 20 глава).

Авелмехол. Одне з ханаанейських міст, поблизу якого Гедеон завдав нищівної поразки мадіанітянам всього з трьомастами воїнів (кн. Суддів, 7 глава). Назва цього міста також пов'язана з народженням у ньому одного з найвідоміших пророків – Єлисея (3 кн. Царств 19:16).

Авель-Кераїм. Одне з амонітянських містечок, поблизу якого ізраїльський суддя Ієффай завдав амонітянам великої поразки. Свою назву Авель-Кераїм, що в перекладі означає «долина виноградників», отримав завдяки величезній кількості винограду, що тут розводиться (кн. Суддів 11:39).

Авець. Одне з міст, що належало коліну Іссахара (Ісус Навин 19:20).

Авіф. Одна з найдавніших столиць Едомського царства, за його правителя Гадада, близько XIX-XVIII ст. до Р. Х. Надалі столиця була перенесена до Сели (Петра), а Авіф став звичайним містом (Буття 36:35).

Адамі-Некев. Місто, що відійшло після розділу Палестини до коліна Неффаліма (Ісус Навин 19:33).

Адам. Одне з древніх ханаанейських міст, поблизу якого ізраїльтяни, ведені Ісусом Навином, близько 1410 до Р. Х. перейшли чудовим чином Йордан (Ісус Навин 3:16). У перекладі означає "червона земля".

Адораїм. Ізраїльське місто-фортеця, укріплене за царя Ровоама Першого (2 Паралипоменон 11:9). Після розгрому Іудейського царства, 586 року відійшов до Едома. У період Маккавейської війни у Другому столітті до Р. Х. поблизу міста відбувалися бойові дії між юдеями та сирійськими військами під керівництвом воєначальника Трифона. У ті часи місто мало назву

Адора. В наш час на його місці знаходиться містечко Дура.

Адіфаїм. Місто, що відійшло при розділі Палестини в XIV столітті до Р. Х. коліна Іуди. У перекладі означає подвійну прикрасу.

Адраміт. Давньогрецьке місто, розташоване в провінції Місія, в Малій Азії. Славився як одне з найкращих портових міст давнини. На одному з його кораблів апостол Павло, уже римський в'язень, плив до Риму на суд до імператора (Дії 27:2). Місто існує і до теперішнього часу, але колишнє значення втратило.

Аендор. Старовинне ханаанейское місто, яке проіснувало до нашого часу і оповите всілякими легендами. При Ісусі Навине місто, хоча територіально і ставилося до Іссахарового коліна, але в ході розділу було дано колену Манасії. Іудеї повинні були вигнати ханаанеїв із міста, повністю підкоривши його своїй владі, однак через нерішучість юдеїв ханаанеї залишилися там жити, хоча й змушені були потім визнати верховну владу ізраїльтян (Ісус Навин 17:11-13). Через кілька десятиліть біля міста юдейськими суддями Вараком і Деворою був розгромлений ханаанейський цар Явін (кн. Суддів, 4 глава).

Азот. Одне з найбільших, поруч із Аскалоном, Газою, Гефом, Аккароном, филистимских міст, званих царськими (вони було засновано филистимлянами в XV-XIV столітті до Р. Х.). При розділі Палестини місто відійшло до коліна Юди, яке мало підкорити його своїй владі. Але відступ ізраїльтян від Бога після смерті Ісуса Навина позначився на ослабленні військової могутності Ізраїлю, і плани щодо підкорення филистимських міст не здійснилися. Протягом багатьох десятиліть Азот став одним із форпостів агресії язичників проти Юдейської держави. Під час однієї з воєн филистимляни, розгромивши юдеїв, захопили Божий ковчег і на знак своєї перемоги помістили його у храмі бога Дагона в Азоті. Але Істинний Бог не дозволив, щоб ковчег залишався в руках язичників. Суди Божі, послані на Азот, змусили жрецтво і жителів Азоту відмовитися від настільки приємного для них володіння ковчегом і поступитися його місту Гефу (1 кн. Царств 5:1-8). До VIII століття до Р. Х. Азот втрачає свою колишню могутність, чим не минули користуватися юдеї в правління царя Озії (787-735 рр.). Війна, розпочата їм проти филистимлян, завершилася повним розгромом і руйнуванням Гефа і Азота (2 Паралипоменон 26:6). Поблизу Азота Озія споруджує кілька фортець, які мали стримувати можливі агресії филистимлян. Завдяки наступному за тим ослабленню юдейського царства. Азот знову відбудовується, але ненадовго. У правлінні ассирійського царя Саргона (722-705 рр.) Азот зазнає облоги та руйнування (Ісая 20:1). Здавалося, місто навіки припинило своє існування, але Божі пророцтва говорять про інше:

1. В Азоті будуть винищені филистимляни, але місто збережеться (Амос 1:8). 2. В Азоті житиме інший народ (Захарія 9:6). 3. Землі його дістануться євреям (Софонія 2:7).

Історія повністю підтвердила ці пророцтва. Азот дожив до нашого часу, незважаючи на бурхливу історію та численні руйнування, і зараз перебуває в державі Ізраїль, носячи ім'я Ездуд. У перекладі "Азот" означає "укріплене місце".

Айалон. Давньоханаанський селище, відомий тим, що поблизу нього близько 1400 до Р. Х. Ісус Навин здобув блискучу перемогу над коаліцією ханаанських царів. Під час цієї битви у відповідь на молитву Навина Бог здійснив диво, продовживши добу на 23 години 20 хвилин. Це диво, яке спростовувалося атеїстами протягом багатьох століть, повністю підтверджено історією та астрономією (Ісус Навин 10:12). У правління Ахаза селище було взяте филистимлянами. У перекладі "Аялон" позначає "долина газелей".

Айалон. (2) Однойменне попереднє містечко, що знаходиться в коліні Завулона, згадано в Біблії в кн. Суддів 12:12 через поховання в ньому судді Елону.

Аїн. Стародавнє місто, що знаходиться поблизу Хеврона, при розділі Палестини дісталося коліну Юдиному, потім було передано коліну Симеона та Левитам (Ісус Навин 15:32). У перекладі означає «джерело».

Аккарон. Одне з царських филистимських міст. Протягом багатьох століть був ворогом Ізраїльського царства, що згадується в літописах Давида, Охозії, Озії та Йосії. Знищення міста було пророком Амосом 1:8 і пророком Софонією 2:4. Ці пророцтва знайшли своє точне виконання історії. Археологами виявлено поблизу селища Акір залишки будинків та храмів міста, що свідчать про його колишню велич. У перекладі «Акарон» означає «викорінення».

Храм богині Хатор Дендера (часткова реконструкція).
Будівництво завершено I в н. е.

Акра. Синонім – Птоломаїда.

Олександрія. Одне з найбільших міст Стародавнього світу, заснований Олександром Македонським у 332 році до Р. Х., на косі між озером Мареотіс та Середземним морем. Протягом більш як двох століть Олександрія була столицею елліністичної держави Птолемеїв-Лагідів, що утворився після розпаду імперії Олександра Македонського.

Правителями цього царства були:

1. Птолемей Перший «Лага» (304-283) 2. Птолемей Другий «Філадельф» (283-247) 3. Птолемей Третій «Евергет» (247-221) 4. Птолемей Четвертий «Філопатр» (221-205) Птолемей П'ятий «Епіфан» (205-181) 6. Птолемей Шостий (181-145) 7. Птолемей Сьомий «Товстий» (145-117) 8. Птолемей Восьмий (117-107) 9. Олександр Перший (117-88) Клеопатра Перша (117-88) 11. Птолемей Дев'ятий «Лафур» (116-107) 12. Птолемей Десятий (107-101) 13. Птолемей Дев'ятий «Лафур» (89-81) 14. Олександр Другий (81) 15. Птолемей Одинадцятий «Авлет» (80-80) 16. Птолемей Дванадцятий «Діоніс» (80-52) 17. Клеопатра Друга (52-48) 18. Птолемей Тринадцятий (52-47) 19. Птолемей Чотирнадцятий (47- ) 20. Птолемей П'ятнадцятий (45-30)

За Птолемея Другого було здійснено переклад Біблії грецькою мовою. Справа в тому, що, дізнавшись про велич Біблії, Птолемей відправив до єрусалимського первосвященика Єлеазару листа, в якому просив надіслати перекладачів, які знають як грецьку, так і єврейську мови. Прибули перекладачам в Олександрії був влаштований пишний прийом, після чого вони були доставлені до палацу на острів Фарос, поблизу Олександрії. Там кожному з них було виділено по окремій кімнаті (всього було 72 перекладачі), де вони незалежно один від одного розпочали переклад П'ятикнижжя Мойсея. Після закінчення роботи Птолемей, зважаючи на їхні переклади, з подивом побачив, що вони повністю ідентичні. І справді, Біблія - єдина серед усіх книг світу при перекладі будь-якою мовою не змінює сенсу. Надалі, у Єгипті було перекладено та інші книги Старого Завіту. Загалом цей переклад увійшов в історію під назвою Септуагінти, тобто переклад 70 тлумачів. За невеликий час Олександрія стає світовим політичним та культурним центром. На весь світ була відома бібліотека міста, що складається із 500 тисяч томів. До нашого часу вона не дійшла, частина її загинула у 47 році до Р. Х. під час облоги міста Юлієм Цезарем, інша частина – у 391 році за Р. Х. Ще більшою популярністю користувався Олександрійський маяк, розташований на острові Фа-рос та увійшов до семи чудес світу Стародавнього світу. Населення міста в давнину наближалося до мільйона. У Олександрії III-IV ст. жили великі релігійні діячі на той час: Климент, Оріген, Арій. З 30 року до Р. Х. по 395 містом володів Рим, потім Візантія - до VII століття. Потім на його території розташовувалися мусульманські держави: Арабський халіфат, держава Тулунідів (871-972), держава Фатімідів (972-1171), держава Ейюбідів (1171-1259), держава мамлюків (1259-1526), Туреччина (1526-1) потім, до теперішнього часу, місто входить до складу держави Єгипет. У Біблії ми зустрічаємо двічі згадку про Олександрію. Вперше в книзі Дії 18:24, де знаходимо звістку про те, що Аполлос, один з найталановитіших проповідників Христового вчення, був із цього міста; друге – у кн. Дії 27:6, де сказано, що на олександрійському кораблі апостол Павло здійснив свою подорож до Риму, будучи в'язнем.

Амфіполь. Афінська колонія в гирлі річки Стрімон в Македонії. Від колись великого та укріпленого міста, заснованого у VI столітті до Р. Х. залишилися руїни, біля яких розташовується невелике містечко. У Біблії зустрічаємося з ним у кн. Дії 17:1, де зазначено, що апостол Павло проходив через це місто, розповсюджуючи звістку про Христа.

анафоф. Нині це містечко Аната. Розташоване поблизу Єрусалиму, місто в давнину належало синам Левія, які виконували релігійне служіння. За нечестя місто зазнало Божих судів, проголошених через пророків Єремію 11:19-22 та Ісайю 10:30 і точно сповненим в історії. Замість колись багатого та впливового міста сьогодні знаходиться маленьке містечко. У Біблії місто згадується у зв'язку з тим, що воно стало місцем вигнання первосвященика Авіафара, скинутого царем Соломоном, а також тим, що в цьому місті народився пророк Єремія (Єремія 1:1). У перекладі означає “відповідь на молитву”.

Анаф. З давньої історії міста відомо лише те, що близько XVII століття до Р. Х. місто було взято племенем роду Єнака (Ісус Навин 11:21). Пізніше, близько 1410 до Р. Х., місто було взято Ісусом Навином; при розділі Палестини відійшов до Юдиного коліна (Ісус Навин 15:50). У перекладі означає "місце виноградних ягід".

Антипатріади. Заснований на місці стародавнього поселення Карф-Саби Іродом Великим (37-4 рр.). У середині I століття за Р. Х. в цьому місті був арештований апостол Павло (Дії 23:31). Місто отримало назву на честь отця Ірода Антипатра.

Антиохія Сирійська. Одне з найбагатших і великих міст Стародавнього світу, колишнього столицею держави Селевкідів - Сирії, утвореного внаслідок розпаду імперії Олександра Македонського. Місто було засноване Селевком Першим, яке назвало його на честь свого батька. Після підкорення царства Селевкідів римлянами в 64 році до Р. Х. місто зберегло своє становище. У 395 році при розподілі римської імперії місто відійшло до Візантії. Антіохія грала велику роль історії християнства, будучи резиденцією антиохійського патріарха і місцем проведення багатьох церковних соборів. У ньому існувала богословська школа, названа антиохійською і що ставила на перше місце дослідження Святого Письма, відкидаючи популярні алегоричні його тлумачення. У 538 році по Р. Х. місто було зруйноване перським царем з династії Сасанідів Хозроєм Першим (529-579 рр.). Після цього місто кілька разів зазнавало відновлення і руйнування, зазнаючи численних лих (пожежі, епідемії). В 1098 в результаті першого хрестового походу місто було завойоване хрестоносцями і стало столицею Антіохійського князівства.

Правителі Антіохійського князівства:

1. Боемунд Перший (1098-1111) 2. Танкред (1111-1112) 3. Рожер (1112-1119) 4. Боемунд Другий (1119-1130) 5. Раймонд Перший (1130-1163) 6.1 1201) 7. Боемунд Четвертий (1201-1215) 8. Раймонд Другий (1215-1220) 9. Боемунд Четвертий (1220-1233) 10. Боемунд П'ятий (1233-1252) 11.2 Боем5 Сьомий (1275-1287)

У 1268 році місто було розгромлено мусульманами. Нині на місці міста розташоване невелике містечко Антакія. Для послідовників Ісуса Христа місто знаменне тим, що саме в ньому вони «вперше стали називатися християнами» (Дії 11:26).

Антиохія Пісідійська. Місто в Малій Азії, споруджене Селевком Сирійським. Євангельська звістка досягла міста за апостола Павла, який разом з Варнавою доніс її людям (Дії 13:16-41).

Аполлонія. Одне з македонських міст, назване на честь давньогрецького бога Аполлона. Місто відвідував апостол Павло (Дії 17:1 та 16:12-15).

Арад. Давньоханаанейське місто, яке чинило запеклий опір військам Ісуса Навина, яке, взявши місто, зазнало його повного знищення (кн. Чисел 21:1-3 і кн. Суддів 1:16). Нині замість міста знаходиться пагорб Тель-Арад. У перекладі означає "місце диких ослів".

Арвад. Одне з фінікійських міст, споруджене на одному з островів у Середземному морі. Протягом кількох століть був одним із найбагатших портів Середземномор'я, доки не був зруйнований арабами за часів Династії Омейядів (660-750), що керувала Арабським халіфатом. У перекладі означає «місце втікачів». У Біблії згадано у кн. Єзекіїля 27:8-11.

Арпад. Одне із міст Сирійського Дамаського царства, підкорений Сеннахірібом Ассирійським (705-681), у перекладі - «підпора».

Ар-Моав. Стародавня столиця Моавітського царства, розгромлена царем Сігоном Аморейським, після відійшла коліна Рувіма і зруйнована в 342 році за Р. Х. під час землетрусу (кн. Чисел 21:28).

Асор. Одна зі столиць численних ханаанейських царств, зруйнована в 1410 до Р. Х. Ісусом Навином. Через кілька десятиліть ханаанеї відбудували місто, цар якого Явін підкорив навіть ізраїльські племена і володів ними двадцять років. Незабаром після цього місто переходить у володіння ізраїльтян, які роблять його чудовою фортецею в Х столітті до Р. Х. Остаточно місто було розгромлено царем Ассірії Тиглатпалассаром, який зрівняв місто з землею, а його жителів узяв у полон. Тим самим збулося пророцтво Єремії 49:33, яке говорило про загибель міста та його залишення жителями. У Біблії згадується Асор у кн. Ісуса Навина 11:1, 13; кн. Суддів 4:2-17; 3 кн. Царств 9:15; 4 кн. Царств 15:29. У перекладі означає "замок".

Астароф. Столиця Ога, царя Васана, розгромленого ізраїльтянами у XV столітті до Р. Х. Місцезнаходження міста достеменно невідоме. Згаданий у кн. Повторення Закону 1:4; кн. Ісуса Навина 9:10; 1 кн. Параліпоменон 11:44.

Аштероф-Карнаїм. Стародавнє місто, яке розташовувалося між двома пагорбами, прославилося своїм населенням, що вирізнялося небувалим зростанням і фізичною силою. У Біблії згадано у кн. Буття 14:5; кн. Ісуса Навина 12:4. У перекладі - «місцеперебування дворогої богині» (богині - т. е. Астарти, що шанувалася у цьому місті; дворогий - через два пагорби).

Афіни. Одне з найдавніших і найпрекрасніших міст світу; у давнину його називали «оком Еллади». Найвищого розвитку місто досягло V столітті до Р. Х., коли процвітали науки, мистецтво, ремесла, торгівля, і афіняни не знали собі рівних ні на землі, ні на морі. Це було місто чудової краси; руїни Акрополя, що збереглися сьогодні, скульптури і залишки колон дивують розмахом і величчю. Але Пелопонеська війна (431-404 рр.), грабіж міста римським диктатором Суллою, неодноразові війни з турками, наступні «грабунки» міста заможними людьми, які за безцінь скуповували і відвозили до себе на батьківщину (Америку, Європу) найкращі витвори мистецтва, перетворили Афіни - звичайне середнє місто південної Європи. В Афінах був апостол Павло – у кн. Дії 17:15 читаємо: «Ті, що супроводжували Павла, проводили його до Афін...»

У ті часи Афіни по праву вважалися язичницькою столицею світу, ніби прийнявши пальму першості від Стародавнього Вавилону: не тільки в язичницькому центрі міста Акрополі, але на кожній площі, вулиці та вуличці, на кожному перехресті, і навіть біля багатьох будинків – і бідних, і багатих - можна було побачити великі та малі скульптури та статуї язичницьких богів, яких налічувалося безліч. Не доводиться дивуватися, що «Павло обурився духом, побачивши це місто, повне ідолів» (Дії 17:16). На той час в Афінах процвітали різного напряму філософські школи, які об'єднувало одне: прославлення мудрості людської, дотепності та гостроти мови. «Афіняни ж усі іноземці, що живуть у них, ні в чому охочіше не проводили час, як у тому, щоб говорити чи слухати щось нове» (Дії 17:21). Тому не дивно, що блискучу проповідь Павла про Ісуса Христа вони не сприйняли, як і сьогодні люди, надміруючись тілесним розумом, не відчувають потреби в Спасителі світу, а Біблію вважають у кращому разі пам'яткою східної літератури, а в гіршому – збіркою байок.

Реконструкція

Історія нижченаведених міст представлена лише одним-двома пропозиціями і тому тут наводяться лише переклад назви та місце Святого Письма, де йдеться про місто.

Беестер. У перекладі – «дім Астарти», в Біблії згадується в кн. Ісуса Навина 21:27; кн. Параліпоменон 6:71.

Біла. У перекладі – «винищення», згадується в кн. Буття 14:2, 8; кн. Єремії 48:34.

Бероф. У перекладі – «кіпаріс». Згадується у 2 кн. Царств 8:8; кн. Єзекіїля 47:16.

Бет-Арбел. У перекладі – «місце засідки». Згадується у кн. Осії 10:14.

Бет Гамул. У перекладі – «будинок верблюда». Згадується у кн. Єремії 48:23.

Бет-Дівлафаїм. У перекладі – «будинок двох рогів». Згадується у кн. Єремії 48:22.

Беф-Анаф. У перекладі – «будинок відповіді». Згадується у кн. Ісуса Навина 19:38; кн. Суддів 1:33.

Беф Арава. У перекладі – «будинок пустелі». Згадується у кн. Ісуса Навина 15:6; 18:22.

Беф-Бірея. У перекладі – «будинок створення». Згадується у 1 кн. Параліпоменон 4:31.

Беф-Ваал-Меон. У перекладі – «житло Ваала». Згадується у кн. Ісуса Навина 13:17; кн. Єремії 48:23.

Бефвар. У перекладі – «місце переправи». Згадується у кн. Суддів 7:24; Євангеліє від Івана 1:28.

Бефґадер. У перекладі – «будинок огорожі». Згадується у 1 кн. Параліпоменон 2:51.

Беф-Гараї. У перекладі – «піднесене місце». Згадується у кн. Чисел 32:36; кн. Ісуса Навина 13:27.

Беф-Дагон. У перекладі – «будинок Дагона». Згадується у кн. Ісуса Навина 15:41.

Беф-Екед. У перекладі – «пастушський будинок». Згадується у 4 кн. Царств 10:12, 14.

Беф-Ієшимоф. У перекладі – «будинок пустелі». Згадується у кн. Чисел 33:49; кн. Ісуса Навина 12:3.

Бефкарем. У перекладі – «будинок винограду». Згадується у кн. Єремії 6:1; кн. Неємії 3:14.

Беф-Німра. У перекладі – «будинок барсу». Згадується у кн. Чисел 32:36; кн. Ісуса Навина 13:23.

Беф Пацець. У перекладі – «будинок руйнування». Згадується у кн. Ісуса Навина 19:21.

Беф-Рафа. У перекладі – «будинок лікування». Згадується у 1 кн. Параліпоменон 4:12.

Беф-Рєхов. У перекладі – «будинок широти». Згадується у кн. Суддів 18:28; 2 кн. Царств 10:6-8.

Беф Сан. У перекладі – «будинок спокою». Згадується у 1 кн. Царств 31:10; кн. Ісуса Навина 17:11.

Беф-Таппуах. У перекладі – «будинок яблука». Згадується у кн. Ісуса Навина 15:53.

Беф-Фегор. У перекладі – «дім Фегора». Згадується у кн. Повторення Закону 3:29; 4:46.

Беф Хогла. У перекладі – «будинок куріпки». Згадується у кн. Ісуса Навина 15:6.

Беф-Цур. У перекладі – «будинок скелі». Згадується у кн. Ісуса Навина 15:58.

Бефшітта. У перекладі – «місце акацій». Згадується у кн. Суддів 7:22.

Бубаст. У перекладі – «місце Басти». Згадується у кн. Єзекіїля 30:17.

Ваал-Гад. У перекладі – «володар щастя». Згадується у кн. Ісуса Навина 12:7; кн. Суддів 3:3.

Ваал-Гамон. У перекладі – «місто множини». Згадується у кн. Пісня Пісень 8:11.

Ваал-Парацим. У перекладі – «володар поразок». Згадується у 2 кн. Царств 5:20.

Ваал-Фегор. У перекладі – «отвір». Згадується у кн. Числа 25:3, 5; Псалми 105:28.

Ваал-Фамар. У перекладі – «місце пальм». Згадується у кн. Суддів 20.33.

Вефхор. У перекладі – «будинок ягнят». Згадується у 1 кн. Царств 7:11.

Вірсавія. Спочатку на місці міста був побудований колодязь, біля якого принесли клятву Авраам та Авімелех, цар филистимлян. Після цього, через деякий час, виникло місто, назване на честь колодязя Вірсавією, тобто «колодязь клятви». У Біблії згадується у кн. Буття 21:31; 33; 26:32; 33; кн. Ісуса Навина 15:28; кн. Суддів 20:1; 1 кн. Царств 8:2; кн. Амоса 5:5; 8:14.

Віфлеєм-Юдейський, або Віфлеєм-Єфрафа. Одне з найвідоміших міст, згаданих у Святому Письмі. Імена багатьох героїв Біблії пов'язані з Віфлеємом. Буття 35:19: «... померла Рахіль і була похована на дорозі в Єфрафу, тобто Віфлеєм». Слід пояснити, що Єфрафа - це давня назва Віфлеєма, що в перекладі означає "плодоносний". Місто належало коліну Юдиному, тому називалося ще Віфлеєм-Юдейським (слід відрізнятись від Віфлеєма-Завулонова, який належав коліну Завулона і знаходився в Галілеї). У Стародавньому Ізраїлі добре знали Віфлеєм мандрівники - це місто лежало на шляху до Єгипту: «І пішли і зупинилися в селищі Хімам, біля Віфлеєму, щоб піти до Єгипту» (кн. Єремія 41:17). Саме до Віфлеєму попрямувала Ноемінь зі своєю відданою невісткою Рут'ю: «І повернулася Ноомінь, і з нею невістка її Рут Моавітянка... і прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю» (кн. Рут 1:22). Це місто ще називалося містом Давидовим, тому що Давид народився в ньому, і в це місто пішов також і Йосип з Галілеї, з міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, званого Віфлеєм, бо він був з дому та роду Давидового. записатися з Марією...» (Євангеліє від Луки 2:4, 5). У цьому місті народився Спаситель світу, наш Господь Ісус Христос: «І породила Сина свого первістка, і сповілювала Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в готелі» (Євангеліє від Луки 2:7). На полях Віфлеємських Ангел Господній з'явився пастухам з радісною довгоочікуваною звісткою: «Бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, який є Христос Господь…» (Євангеліє від Луки 2:11). З раннього дитинства Віфлеєм-Єфрафа добре був знайомий кожній ізраїльській дитині, яка і вдома, і в школі, і в синагозі чув і добре знав пророцтво, записане в книзі пророка Міхея 5:2: «І ти, Віфлеєм-Єфрато, чи малий ти між тисячами Юдиними? З тебе станеться Мені Той, Хто має бути Владикою в Ізраїлі, і Якого походження від початку, від днів вічних». У перекладі Віфлеєм означає будинок хліба.

Віфсаїда-Юлія. Розташовувався неподалік Тиверіадського озера, і на честь дочки римського імператора Октавіана-Августа отримав другу частину назви. Недалеко від міста Ісус Христос наситив 5000 чоловік п'ятьма хлібами та двома рибами (Євангеліє від Марка 6:41-45). Місто відоме і тим, що в ньому Господь зцілив сліпого (Євангеліє від Марка 8:22-25). У перекладі означає «будинок риболовлі».

Віфсаїда Галілейська. Місто, розташоване біля Галілейського озера неподалік Капернаума і Хоразіна. У Віфсаїді народилися апостоли Петро, Андрій, Пилип. У цьому місті неодноразово бував наш Господь Ісус: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі та Сидоні були сили, явлені в вас, то давно б вони у брехні та попелі покаялися» (Євангеліє від Матвія 11:21).

Восор. Одне з найбільших і найбагатших міст Едомського царства, що розташовувався в розщелинах неприступних скель. За час свого існування місто неодноразово завойовувалося моавітянами та амонітянами, але щоразу відбудовувалося знову, зберігаючи свою могутність. Проте безбожність, що панувала у місті, руйнувало дух його мешканців, викликавши Божі суди. Кн. пророка Єремії 49:13: «Бо Я клянусь, говорить Господь, бо жахом, посміянням, пустелею та прокляттям буде Восор, і всі міста його стануть вічними пустинями». Кн. пророка Амоса 1:12: «І пошлю вогонь на Феман, і пожере чертоги Восора».

Ці пророцтва точно виконалися, і зловісні руїни фортець і язичницьких храмів Восора наочно ілюструють це, підтверджуючи вірність пророчого слова Біблії. У перекладі Восор позначає «загону для овець».

Восор. (2) Місто, однойменне попередньому, належало Моавітському царству. Кн. Єремії 48:24: «І на Керіот, і на Восор, і на всі міста Моавітської, далекі та ближні...»

Гаваон. Місто, що належало ханаанському племені Єве. У Святому Письмі, кн. Ісуса Навина, в дев'ятому розділі описана історія жителів Гаваона, і те, за яких обставин було укладено союз між ними та ізраїльтянами. Згодом місто, позбавлене самостійності, стало належати Веніаміновому коліну (І. Навин 18:20, 25), а потім левітам (І. Навин 21:17).

Гаваон здобув популярність і тим, що в ньому була скинія з вівтарем для цілопалення: «А Садока священика та братів його священиків - перед житлом Господнім, що на висоті в Гаваоні, для підношення цілопалення Господеві на жертовнику цілопалення постійно, вранці та ввечері, і всього, що написано в законі Господа, який Він наказав Ізраїлю...» (1 кн. Паралипоменон 16:39, 40). Гаваон пов'язаний і з ім'ям царя Соломона: І пішов цар до Гаваону, щоб принести там жертву; бо там був головний жертовник… у Гаваоні явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі… даруй же рабові Твоєму серце розумне…» (3 кн. Царств 3:4, 5, 9). Це місто стало свідком доблесті та підступності Йоава (2 кн. Царств 2:12-17; 2 кн. Царств 20:8-10). У перекладі означає «піднесений».

Гава або Гіва. Стародавнє місто, що належало коліну Веніаміна, нині невелике селище Жебая. Саме тут зазнали поразки филистимляни від війська Давида (2 кн. Царств 5:25). У Біблії місто згадане у 4 кн. Царств 23:8; кн. Ісаї 10:29. У перекладі – «пагорб».

Гадар. Одне з головних міст Гадаринської області, що не раз згадується у Святому Письмі. Сьогодні на місці міста залишилися лише руїни, що говорять про його колишню красу та могутність. У Біблії згадується в Євангелії Матвій 5:1; 20:7, 31; Євангелія від Луки 8:26-40. У Біблії згадується не Гадар, а країна Гадаринська, що складається з декількох міст, головним з яких була Гадар. Там був Спаситель, і ця місцевість прославилася чудом, яке здійснив Господь, зціливши біснуватого, що ховався в трунах (печерах, де ховали померлих).

Гази. У перекладі означає "твердиня".

Газер. Ханаанейське місто, згадується в Біблії у кн. І. Навина 10:33; згодом належав єфремлянам, які не виконали наказу Господа, бо «... Єфремляни не вигнали Ханаанеїв, що мешкали в Газері; Тому Ханаанеї жили серед Єфремлян до цього дня, платячи їм данину» (кн. І. Навина 16:10). Надалі Газер згадується у 3 кн. Царств, де в 9 розділі, 16 і 17 віршах читаємо про те, що фараон єгипетський спалив Газер, знищив ханаанеїв, що жили там, і віддав це місто в посаг своєї дочки, дружині Соломона, який заново відбудував його. Так наказ Господній, яким знехтували єфремляни, був виконаний руками язичника-єгиптянина. У перекладі «Газер» означає «шматок».

Гай. Одне з ханаанейських міст, у перекладі позначає «гуру руїн». З назвою цього міста ми зустрічаємося вперше в книзі Буття 12:8, де можемо прочитати, що намет Авраама був поставлений між Вефілем та Гаєм.

Гаф-Хефер. Стародавнє місто, що належало колену Завулонову (І. Навин 19:13). Гаф-Хефер або Гафхефер був батьківщиною пророка Іони (4 кн. Царств 14:25). У перекладі означає - «точило криниця».

Гедера. Місто, що належало Юдиному коліну (І. Навин 15:36). У Біблії згадується 1 кн. Параліпоменон 12:4; 27:28. У перекладі означає – «кошара».

Герар. Стародавнє ханаанейське місто, яке згадується в кн. Буття 10,19, а кн. Буття 20:1-2 читаємо, що в цьому місті був Авраам. «І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Герарський, і взяв Сарру. У Герарі під час голоду жив син Авраама Ісаак: «…І пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, до Герара. Господь явився йому та й сказав: Не ходи до Єгипту; живи в землі, про яку Я тобі скажу... Ісаак оселився в Герарі» (кн. Буття 26:1-6). У перекладі означає «округ».

Геф. У перекладі – «точило».

Гіло. Стародавнє місто, що належало племені Юдиного. У цьому місті жив радник царя Давида Ахітофел Гилонянин, що зрадив свого царя, що перейшов на бік Авесалома і очолив змову проти Давида. Цю повчальну історію можна прочитати в другій книзі Царств 15 главі з 12 вірша по 17 розділ 23 вірш.

Гімза. Стародавнє місто, що входить до складу Юдеї, з жителями якого також відбулася дуже повчальна історія. Місто Гімзо було захоплене филистимлянами, а юдеї частиною було вбито, частиною взято в полон. Гімзо у перекладі – «місце сикомор».

Гур-Ваал. Стародавнє місто, розташоване неподалік Аравії. У Біблії згадується у 2 кн. Параліпоменон 26:7. У перекладі означає – «житло Ваала».

Дабешефа. Стародавнє місто, що належало колену Завулонову. У Біблії згадано у кн. Ісуса Навина 19:11. У перекладі означає «горб верблюда».

Давір. Стародавнє ханаанейське місто, як вважають учені, можливо, було центром язичницького жрецтва, бо інша назва міста - Кіріаф-Сефер, що в перекладі означає "місто книг" або "книжкове місто", і ще одне найменування було - Кіріаф-Санна, тобто "вченість". Сама назва Давір перекладається як «оракул». З книги Ісуса Навина, 10 розділ, 38 вірш відомо, що ізраїльтяни з Ісусом Навином воювали проти цього міста. «І взяв його, і царя його… нікого не залишилося, хто б уцілів…» З 11 глави, 21 вірша кн. І. Навина дізнаємося у тому, що Давір належав ханаанейскому племені енакимов. Згодом місто стало належати племені Юдиного, а потім «Синам Аарона дали також міста сховищ: Хеврон і Лівну… Давір та передмістя його…» (1 кн. Параліпоменон 6:57, 58).

Дамаск. У перекладі означає – «місце клопоту».

Дан. Стародавнє ханаанейское місто, називалося раніше Лаїс або Лас. У кн. Ісуса Навина 19:46:47 читаємо про те, що «... межа Данових синів мала для них. І сини Данові пішли війною на Ласем, і взяли його... і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном на ім'я Дана, батька свого. У книзі Суддів 18 главі викладена історія Михи, яка закінчилася тим, що сини Дана взяли у нього» «бовван, ефод, терафим і литий кумир… і пішли в Лаїс… нарекли ім'я місту Дан… і поставили у себе сини Данові бовван… і мали у себе бовван, зроблений Михою, весь час, коли дім Божий був у Силомі». У цьому місті цар Єровоам, керуючись особистими корисливими міркуваннями, встановив золотого тельця «і сказав народові: Не треба вам ходити до Єрусалиму; ось боги твої, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю. І поставив одного в Бет-Елі, а другого в Дані... і повело це до гріха...» (3 кн. Царств 12:27-30). Так Ізраїль, керуючись не Божим керуванням, але вказівками безбожного царя, все далі відходив від Бога. У перекладі Дан позначає – «суддя».

Дума. Місто, що належало коліну Юдиному, згадується в кн. Ісуса Навина 15:52. У перекладі означає - «мовчазний».

Єврон. Стародавнє місто, належало коліну Асирову (І. Навин 19:28). У перекладі означає – «перехід».

Єден. У перекладі – «будинок задоволення». Розташовувався в Сирії, і, як вважають, був однією з царських резиденцій. Інакше називався - Еденів дім (Амос 1:5).

Єлеалі. Одне зі стародавніх ханаанейських міст, після розділу Палестини відійшло коліну Рувіма. У книзі Числа 32:2-5 ми читаємо про те, що племени Ґадові та Рувимові, які володіли величезними стадами, звернулися з проханням до Мойсея: «…і Есевон, і Елеалі… є земля придатна для стад… віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан». Через кілька століть, за часів пророків Єремії та Ісаї був завойований моавітянами. Руїни міста, що збереглися до цього дня, говорять про його колишню славу і багатство. Згаданий у Біблії у кн. Єремії 48:34; та кн. Ісаї 15:4. У перекладі означає – «Бог великий». Інша назва міста – Єлале.

Елаф. Стародавнє портове місто, засноване ідумеями. За Давида місто було завойоване ізраїльтянами, які його кілька разів втрачали і завойовували знову, доки він не був остаточно підкорений сирійським царем Реціном. Багатство місту приносила морська торгівля, про розміри якої можна судити з руїн порту. У Біблії згадується у кн. Повторення Закону 2:8, 11; 4 кн. Царств 14:22; 16:6; 3 кн. Царств 9:26-28.

Елтека або Елеєка. Місто при розділі Палестини дісталося колену Данову. Згадується у кн. І. Навина 19:44. У перекладі – «Бог страшний».

Ен-Гацор. При розділі Палестини дістався синам Неффаліма (кн. І. Навина 19:37). У перекладі – «джерело селища».

Ен-Ріммон. Належав коліну Юдиному. У Біблії згадується у кн. Неємії 11:29; кн. Захарія 14:10. У перекладі – «джерело гранатових яблук».

Ен-Таппуах. Згадується у кн. І. Навина 17:7,8, звідки відомо, що «Межа Манасії йде від Асира ... до жителів Ен-Таппуаха. Земля Таппуах дісталася Манасії, а місто Таппуах у межі Манасії - синам Єфремовим». Перекладається як «джерело яблука».

Ен-Хадда. Належав Іссахаровому коліну (кн. І.Навіна 19:17-21). У перекладі – «швидкий струмок».

Ен-Шемеш. Місто належало Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:7). У перекладі – «джерело сонця».

Єсевон. Колишня столиця колись грізного Амморейського царства, правителі якого відібрали це місто у моавітян. При розділі Палестини при Ісусі Навин відійшов до синів Левія. Після цього протягом багатьох десятків століть місто змінювало господарів від моавітян з VI століття до Р. Х. до арабів. Нині від міста збереглися лише величні руїни. Згадується у кн. Числа 21:26-34; кн. Повторення Закону 2:24-25. У перекладі – «винахід».

Ефес. Одне з найкрасивіших міст Стародавнього світу, розташоване в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) і засноване близько XII століття до Р. Х. Особливу славу місту приносив храм Артеміди, що відноситься до семи чудес Стародавнього світу. У цьому місті срібник Димитрій спровокував заколот, спрямований проти апостола Павла та його учнів, і мешканці міста «близько двох годин кричали: велика Артеміда Ефеська!» Знову зустрічаємося зі схожою історією, як одна єдина людина сама відкинула світло, послане Господом, та інших захопило зробити те саме, і в результаті «по припиненні бунту Павло… вийшов і пішов до Македонії» (Дії 19 глава і 20 розділ 1 вірш). У ході археологічних розкопок у місті було відкрито згаданий храм, десятки палаців, площ, терм (бані), стародавній театр, що містив близько 25 тисяч людей.

Ефер. При розділі Палестини місто дісталося Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:42). Але в 19 розділі, з 1 по 7 вірші дізнаємося, що Симеон, якому випало друге жереб, отримав спадок серед синів Юдиних, і в тому числі місто Ефер. У перекладі означає - "велика кількість".

Івва чи Авва. Місто знаходилося на території Ассирійської імперії. Згадується у Біблії у 4 кн. Царств 18:34. У перекладі означає «руїни».

Іконії. Одне з найдавніших міст Малої Азії, яке було столицею Лакаонії. Особливого розквіту місто досягло у XI-XII ст. по Р. Х., коли став центром Сельджукської імперії, однієї з найпотужніших і найагресивніших держав середньовіччя. Після розпаду Сельджукської держави місто було підкорене імператором Священної Римської імперії Фрідріхом Барбаросса, потім містом володіли дрібні мусульманські князівства, згодом - монголи, і, нарешті, турки-османи, панування яких залишилося й досі. Після проповіді в місті апостола Павла та Варнави там була організована велика християнська громада, представники якої – єпископи Євлалій та Амфілохій брали участь у вселенських соборах 325 та 381 років. У Біблії згадується у кн. Дії 13:51; 14:1-6.

Іфла. При розділі Палестини місто дісталося Данові колену (кн. І. Навина 19:42). У перекладі означає «піднесений».

Ягур. Місто дісталося при розділі Палестини коліну Юдіну, розташовувалося на кордоні з Ідумеєю (Едом), про що нам відомо з кн. І. Навина 15:21.

Єрусалим. Найдавніша назва цього найвідомішого міста - Євус, на ім'я глави племені євусеїв (кн. І. Навина 18:28). Припускають, що з найстаріших назв Єрусалиму - Салім (у кн. Буття 14:18: «…Мелхиседек, цар Салімський»). Місто було взято Давидом: «І пішов цар та люди його на Єрусалим проти Євусіїв (2 кн. Царств 5:6). Соломон збудував знаменитий храм, палац. Єрусалим неодноразово зазнав руйнації чужинцями: Навуходоносором (586 р. до Р. Х.); Птолемеєм (320 р); Антіохом Єпіфаном (169 р); Титом (70 р. за Р. Х.) і щоразу відбудовувався наново.

Іоппія. Стародавній юдейський місто-порт, що грав важливу роль в економіці давньоіудейської держави. Переживши численні навали та лиха, місто дожило до сьогоднішнього часу і нині називається Яффа. У Біблії згадано у кн. І. Навина 19:46; кн. Іони 1:3; 2 кн. Параліпоменон 2:16; кн. Ездри 3:7; кн. Рут 4:2; Євангелії від Івана 1:3; кн. Дії 10:9-20. У перекладі – «прекрасний».

Кавул. Місто, що дісталося при розділі Палестини коліну Асірову (кн. І. Навина 19:27). Згодом це місто у складі двадцяти міст землі Галілейської цар Соломон дав Хіраму, царю Тірському - на сплату за кедрові та кипарисові дерева та золото, які Хірам доставляв Соломонові на будівництво дому Господнього та дому царського, але ці міста не сподобалися йому: «…що це за міста, які ти... дав мені? І назвав їх землею Кавул…» (3 кн. Царств 9:10-13). Кавул у перекладі – «суха земля».

Кадемоф. При розділі Палестини дістався Рувимовим синам (кн. І. Навина 13:18). У перекладі – «давній».

Калах. З книги Буття 10:11 ми дізнаємося, що Ассур, що вийшов із землі Сеннаар, «...збудував Ніневію, Реховофір, Калах». У перекладі – «зрілість».

Калхе або Калке або Халне. Місто, побудоване Німродом, згадується у кн. Буття 10:10; кн. Ісаї 10:9.

Капернаум. Це місто багаторазово згадується в Євангеліях, тому що тут неодноразово бував наш Господь Ісус Христос: «…залишивши Назарет, прийшов і оселився в приморському Капернаумі, в межах Завулонових і Неффалимових, нехай збудеться промовлене через пророка Ісаю, який каже: «Земля Завулонова Неффалимова, на шляху приморському, за Йорданом, Галілея язичницька, народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике ... ». Місто примітне тим, що «З того часу Ісус почав проповідувати і говорити: покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Багато чудес зробив Господь у цьому місті: «Коли ж увійшов Ісус у Капернаум, до Нього підійшов сотник і просив Його: Господи! мій слуга лежить удома… жорстоко страждає…». Кінець цієї чудової історії добре відомий: «…і як ти вірив, нехай буде тобі. І одужав слуга його в той час. У цьому ж місті Господь Ісус зцілив тещу Петра, біснуватих. Капернаум стали називати «Його містом»: «Тоді Він… прибув у Своє місто» (із країни Гергесинської, про яку йшлося вище). У цьому місті Ісус закликав Матвія до служіння, тут же промовив чимало притч. У перекладі – «селище Наума».

Кархеміс. Одне з найдавніших близькосхідних міст, рання історія якого сягає далекого минулого, до арамейських племен, які зробили його одним з головних своїх міст. Назва міста згадується майже у всіх древніх анналах, що свідчить про його колишню значущість. Але найбільшої популярності в історії місто набуло завдяки тому, що поблизу нього в 605 році вибухнула сильна битва, що вирішувала майбутнє світу: між недавно відтвореним Нововавилонським царством і також нещодавно відродженим Єгипетським, між військами Навуходоносора і фараона Нехо, який прагнув завоювати Палестину. Бій завершився розгромом Нехо і твердженням у Палестині гегемонії Вавилона, який спочатку змусив юдеїв визнати своє панування, а потім і зовсім у 586 році знищив юдейську державність, зруйнувавши Єрусалим і відвівши євреїв у полон вавилонський. У Біблії згадується у 2 кн. Параліпоменон 35:20; кн. Ісаї 10:9; кн. Єремії 46:2. У перекладі – «місто Хамосу».

Кеїла. При розділі Палестини дістався Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:44). У перекладі – «зміцнення».

Кесарія. Іудейське місто, споруджене Іродом Великим, на честь римського кесаря (цезаря) Октавіана Августа, на місці стародавнього поселення. Протягом 1300 років, незважаючи на часту зміну господарів, місто відігравало важливу роль у політичному житті Палестини, поки не занепало і не було покинуте жителями. Місто неодноразово згадується у Святому Письмі, у кн. Дії 3:30; 8:40; 10:1; 11:17; 12:19-23; 18:22. Нині дома міста розкидані величні руїни веж, храмів, будинків.

Кесіл. При розділі Палестини став належати Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:30). У перекладі – «безрозсудний».

Кефір. При розділі Палестини дістався Веніяминовому коліну (кн. І. Навина 18:26). Згадані в книзі Ездри 2:25; кн. Неємії 7:29. У перекладі – «селище».

Кіріафаїм. Місто; побудований синами Рувимовими (кн. Числа 32:37). У перекладі – «двояке місто».

Кірінеї чи Кірени. Місто розташоване на території Лівії, у Північній Африці. За Птолемеїв значна частина юдеїв була переселена в це місто, які, зрештою, склали там більшість населення. Вперше з назвою міста ми зустрічаємося на сторінках Євангелія від Матвія 27:31: Симон Киринеянин поніс хрест нашого Господа на Голгофу. Назву цього міста ми зустрічаємо також у кн. Дії 2:10; 6:9; 11:20; 13:1.

Кіріаф-Ваал. Місто належало Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:9). У перекладі – «лісове місто».

Коринф. Одне з найдавніших міст Греції, колись столиця самостійного царства. Спочатку носив ім'я Ефіри, мав дві гавані – Лехейську та Кенхрейську. На перешийку, що сполучає Пелопонес з материком, височіла фортеця Акрокорінф. Моральний стан жителів міста шокував навіть римлян, які не відрізнялися високою моральністю. І справді, вивчаючи історію та побут міста, впадає у вічі рідкісна, кричуща розбещеність його мешканців, не поступається Содому. Численні храми міста були реальними громадськими будинками, причому перебування у яких вважалося обов'язковим. Особливою популярністю користувалися храми Посейдона – бога морів, Аполлона – бога мистецтв та Афродіти – богині кохання.

Правителі Корінфа Кіпселіди (657-582) правили 75 років:

1. Кіпсел (657-627) 2. Періандр (627-585) 3. Псамментіх (585-582)

Кана Галілейська. При розділі Палестини місто дісталося коліну Асірову (кн. І. Навина 19:28). Місто згадується у 2 розділі Євангелія від Іоанна, з 1 вірша, де записано добре знайому історію про чудо, яке здійснив Господь Ісус, на самому початку свого служіння, перетворивши воду на вино на весіллі в Кані Галілейській. А в Кані, куди знову прийшов Господь, він зцілив сина царедворця заочно (Євангеліє від Івана 4:46-54). З назвою цього міста ми зустрічаємося ще в 21 розділі 2 вірші Євангелія від Іоанна, де читаємо про те, що Нафанаїл був родом із Кани Галілейської.

Лаїс. У перекладі Лаїс - «подібний до лева».

Лаодикія. Один із заможних міст Малої Азії, заснований царем Сирії з династії Селевкідів Антіохом Другим (262-246 рр.) на перетині торгових шляхів. Завдяки останньому, місто славилося найбагатшою великою торгівлею, чудовими будинками. Про багатство міста говорить і той факт, що після страшного землетрусу (60 рік за Р. Х.) жителі відмовилися від допомоги імперського центру, відновивши місто за власний кошт. Лаодикія була також одним з найвишуканіших курортів Стародавнього Риму, завдяки наявності теплих лужних джерел. Для римських багатіїв, що з'їжджалися в місто, були побудовані численні розважальні заклади. Мандрівники говорили, що людина, яка потрапила до міста, забувала про все, занурюючись у стан солодкого задоволення та млості. При Діолектіані (285-305 рр.) місто стає центром римської провінції Фрігії, колишньої самостійним царством, що утворився після розпаду імперії Олександра Македонського.

Ласея. Місто згадується у кн. Дії 27:8. У перекладі означає – «суворий».

Лідда чи Лод. Місто було збудовано синами Веніяминовими (1 кн. Параліпоменон 8:12), потім місто було зруйноване, а його жителі відведені в вавилонський полон, але згодом їхні нащадки повернулися і знову населили та відновили Лідду (кн. Ездри 2:33; кн. Неемії). 11:35). У перекладі – «поділ».

Лістра. Зі згадкою про це місто ми зустрічаємося на сторінках книги Дії 14:6-22, у цьому місті проповідували Павло і Варнава, тут Павло зцілив кульгавого, і населення міста, побачивши це диво, прийняло Павла і Варнаву за язичницьких богів, мали намір принести їм жертви. …вони ледве переконали народ не приносити їм жертви…» У цьому місті «…коли апостоли сміливо проповідували …побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його померлим». Павло знову відвідав Лістру, коли в цьому місті була організована церква, «… там був учень, іменем Тимофій… його побажав Павло взяти з собою…» (кн. Дії 16:1-3). Тимофій став відданим учнем, до нього адресовані два послання апостола Павла.

Магдали. Місто, розташоване неподалік Капернаума, згадується в Євангелії від Матвія 15:39. У Магдалі жила деякий час Марія, прозвана за назвою міста Магдалина, що стала вірною ученицею Ісуса Христа. У перекладі – «вежа».

Македа. Стародавнє ханаанейське місто згадується в кн. Ісуса Навина в 10 розділі. Поблизу від цього міста бився народ ізраїльський з військом п'яти царів аморрейських, «Ісус покликав до Господа… І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки мстився народ ворогам своїм… І не було такого дня ні раніше, ні після того, коли Господь так чув би голос людський. Бо Господь боровся за Ізраїля». У печері в Македі потім ховалися п'ять царів аморрейських. У перекладі – «місце пастухів».

Ме-Іаркон. Ханаанейський місто, при розділі Палестини дістався на спадколіну Данову (кн. І. Навина 19:46). У перекладі – «вода пальового кольору».

Мефааф. Місто, що відійшло коліну Рувимову (кн. І. Навина 13:18), а згодом місто стало належати Левитам (кн. І. Навина 21:37). У перекладі – «піднесення».

Міхмас. Місто, розташоване неподалік Єрусалиму, належало коліну Веніяминову. Згадується у 1 кн. Царств 13:2 - у цьому місті була частина військ на чолі з Саулом під час війни з филистимлянами. Жителі міста згодом були у полоні вавилонському, звідки повернулися їхні нащадки у складі 122 осіб (кн. Ездри 2:27). Місто згадується у кн. Ісаї 10:28. У перекладі – «притулок».

Наас. Місто, що належало Юдиному коліну (1 кн. Паралипоменон 4:12). У перекладі – «змій».

Нагалив. Місто, що належало колену Завулонову (кн. І. Навина 19:15), згодом відійшло Левитам (кн. І. Навина 21:35). У перекладі – «пасовище».

Назарет. Галілейське місто, що належало колену Завулонову. Місто, де пройшло дитинство нашого Спасителя. Жителі міста відрізнялися бідністю та низькою моральністю. Згадується в Біблії в Євангелії від Матвія 2:23; 21:11; Євангелії від Луки 1:26; Євангелії від Івана 1:45; Дії 10:38. У перекладі – «галузь, або огороджене місце».

Нившан. Місто, що належало Юдиному коліну (І. Навин 15:62). У перекладі – «родючий».

Нікополь. Згадується у посланні апостола Павла до Тита 3:12, де Павло мав намір провести зиму. Припускають, що місто знаходилось у Македонії. У перекладі – «місто перемоги».

Нофа чи Нова. Місто знаходилося у складі стародавнього Моава, потім – у коліні Рувімовому. Згадується у кн. Числа 21:30 та кн. Суддів 8:11. У перекладі – «дихання».

Одоллам чи Адоллам. З назвою цього стародавнього міста зустрічаємось на сторінках книги Буття 38:1, 20; 2 кн. Царств 23:13; у кн. Міхея 1:15. Місто було в давнину резиденцією одного з ханаанських царів, потім дісталося коліна Юдиного. У 1 кн. Царств 22:1 ми читаємо про те, що в Адолламській печері ховався Давид від царя Гефського Анхуса.

Він чи Іліополь. У перекладі – «сонце».

Оронаїм. Стародавнє моавітське місто; зустрічаємося із згадкою про нього у кн. Єремії в 48 розділі, у пророцтві про Моав. У перекладі – «дві печери».

Паф. Місто, що знаходилося на Кіпрі, зустрічаємося зі згадкою про нього в кн. Дії в 13 розділі, де читаємо історію про те, як Павло і Варнава проповідували слово Боже проконсулу Сергію Павлу, і як Єлима, який протидіяв їм, був вражений сліпотою.

Пергам. Столиця стародавнього Пергамського царства; місто Пергам гордо носило своє ім'я – «високий замок». Він гордовито височив не лише у політико-економічному, а й духовному сенсі над містами та народами Стародавнього світу. І це не дивно, бо це місто вважало себе правонаступником Стародавнього Вавилону – золотої голови, колишньої столиці світу.

Саме в Пергам після розгрому Вавилона переїхав центр світової жрецтва, центр боговідступницьких сил. Саме в цьому місті вперше у світі зводиться храм на честь римського імператора Августа в 29 році до Р. Х., мета якого полягала в тому, щоб підняти людину до рівня Бога, зробивши рівним Йому. Тим самим стверджувалося, що будь-яка людина може стати рано чи пізно рівною Богові. Місто був і центром поклоніння таким язичницьким божествам, як Зевс – бог грому, Афіна – богиня-войовниця, Діоніс – бог виноробства, Асклепій – бог мистецтва лікування. Кожному з цих богів було споруджено чудові храми. До речі, сучасний знак лікарів, змія та чаша веде своє походження від символу Асклепія.

Залишки перської столиці Персеполя зберігають лише відблиск колишньої пишності

Правителі Пергамського царства Атталіди (282-133) правили 149 років.

1. Філетер Перший (282-263) 2. Євмен Перший (263-241) 3. Аттал Перший «Спаситель» (241-197) 4. Євмен Другий (197-159) 5. Аттал Другий «Філадельф» (159-138) ) 6. Аттал Третій (138-133)

Пефор. Згадується у книзі Числа 22:5; місто, де жив Валаам, до якого Моавітський цар Валак відправив послів із проханням проклясти Ізраїлів народ. Цю вельми повчальну історію корисно перечитувати не один раз, у ній урок для нас, як один єдиний гріх - жадібність, занапастив колись Божого пророка Валаама (кн. Числа 22, 23, 24 глави та 31:1-8). У перекладі – «витлумачення снів».

Раввіф. Давнє ханаанейське місто, що належало після розділу Палестини колену Іссахара (кн. І. Навина 19:20). У перекладі – «великий».

Рама чи Рамафа, чи Рамафаїм. Декілька міст носили цю назву. Місто Рама належало Веніяминовому коліну, неподалік нього Девора жила під пальмою: «У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця…» (кн. Суддів 4:4-5). Міста під цією назвою: місто, що належало коліну Неффалімову; місто племени Єфремова, де народився пророк Самуїл; місто коліна Асірова; місто коліна Симеонова, що знаходилося в межах коліна Юдиного, згадуються в Біблії: кн. І. Навина 18:25; 19:36; 19:29; 19:8; 1 кн. Царств 1:1. У перекладі – «висота».

Ресний. Згадується у книзі Буття 10:12. У перекладі – «сильний».

Рецеф чи Рецев. Згадується у Біблії у 4 кн. Царств 19:12; кн. Ісаї 37:12. У перекладі – «твердиня».

Рибла або Рівла. Згадується у Біблії у кн. Числа 34:11; у 4 кн. Царств 23:33. У перекладі – «плодоносний».

Риммон. Місто коліна Завулонова, яке згодом стало належати левітам. Вважають, що інша назва міста – ДИМНА. Згадується у кн. І. Навина 19:13; 1 кн. Параліпоменон 6:77. У перекладі – «гранатове дерево».

Будівництвом акведуків Рим немало сприяв розвитку цивілізації та гігієни в епоху античності. Пон-дю-Гар перекидав один з таких водопроводів через річку в місто Рим, де вода, що надходила по ньому, йшла в громадські лазні, фонтани і джерела, а також по дворах городян

Роглим. Згадується у Біблії у 2 кн. Царств 17:27; 19:31. У перекладі – «місце валяльників сукон».

Салха. Місто, що належало половині коліна Манасії. Згадується у Біблії у кн. Повторення Закону 3:10; кн. І. Навина 12:5. У перекладі – «мандрівка».

Севіна чи Цафона, чи Цафон. Місто, яке належало колену Данову. Згадується у Біблії у кн. І.Навіна 13:27; кн. Суддів 12:1.

Сівоїм. Місто було винищене разом із Содомом та Гоморрою; згадується у кн. Повторення Закону 29:23; кн. Осії 11:8.

Секелаг або Циклаг. Згадується у Біблії в 1 кн. Царств 27:6. У перекладі – «пригнічений».

Мармурова статуя у Ватикані

Села (Петра).

Історія століттями проходила повз Петра. Але колись місто було вузловим пунктом караванних шляхів між Перською затокою та Червоним морем.

Сепарваїм чи Сіфара. З цього сирійського міста частина населення була переселена до Самарії після завоювання міста Сірійським царем Салманассаром (4 кн. Царств 17:24).

Сідон. У перекладі - «рибний лов».

Силом. Місто коліна Єфремова. Тут була встановлена Скінія з Ковчегом Завіту, і вона була тут до Іллі та Самуїла, який виховувався при ній. Згадується у Біблії у кн. І. Навина 18:1; кн. Суддів 18:31; Псалтиря 77:60. У перекладі – «спокій».

Сиракузи. Стародавнє місто, засноване в 735 році до Р. Х. і яке було протягом ряду століть столицею самостійної держави, в якому змінювалися періоди республіки і тиранії. Маючи чудовий порт, місто контролювало середземноморську торгівлю.

Розкопки, проведені в місті, говорять про його надзвичайне багатство. У 214 році місто було розгромлене римлянами, після чого втратило політичну самостійність. Велику популярність Сіракузам приніс знаменитий математик Архімед, який народився в цьому місті, і в ньому загинув від руки римського війна. У Біблії згадано у кн. Дії 28:12.

Правителі Сіракуз:

1. Гелон (485-477), 2. Гієрон Перший (477-467) 3. Діонісій Перший Старший (406-367) 4. Діонісій Другий Молодший (367-357) (346-343) 5. Діон (357-346) ) 6. Тімолеон (343-337) 7. Агафолк (317-289) 8. Гієроклес (289-270) 9. Гієрон Другий (270-215) 10. Ієронім (215-214)

Сихем чи Сихар. Одне з найдавніших ханаанейських міст, при Ісусі Навіні, увійшло до складу Ізраїлю. У Біблії згадано у кн. Буття 12:6; 37:12-14; кн. І. Навина 20:7; 21:21; 24:1-25; кн. Суддів 8:31; 3 кн. Царств 12:1; Євангелія від Івана 4:5. У перекладі – «плечо».

Скіфполь або Беф Сан або Скіфський Град. Місто належало коліну Манасії, але знаходилося на території коліна Іссахара. Згадується у кн. Суддів 1:27. У перекладі – «місто скіфів».

Мармурова статуя у Ватикані

Смирна. Одне з найдавніших міст Малої Азії, історію якого можна розділити як би на два періоди. Перший, до 627 року до Р. Х. - напівлегендарний, доки місто не було розгромлене Мідією; другий, що розпочався за Олександра Македонського, який відновив місто, перетворивши його на найбільший торговий і політичний центр Стародавнього світу. У наступні потім бурхливі століття Смирна перебуває у боці Риму, який, зрештою, підпорядковує собі недавню столицю. Мандрівників місто вражало великою кількістю храмів і палаців, що височіли у всіх його частинах. На відміну від багатьох інших міст Малої Азії, Смирна не тільки не була знищена в горнилі історії, але навпаки, завжди зберігала важливе економічне значення, існуючи і в наш час. Нині це великий турецький порт Ізмір.

Содом. У перекладі – «палаючий».

За приблизним планом, відновленим Г. Ренлендером

Сохо. Згадується у кн. І. Навина 15:48. Місто належало коліну Юдиному. У перекладі – «чагарник».

Сонам чи Сунем. Місто коліна Іссахарова. Згадується у кн. І. Навина 19:18. У перекладі – «нерівне місце».

Сува чи Сова. Стародавнє ханаанейське місто. Згадується у 1 кн. Царств 14:47. У перекладі – «підстава».

Сур. Місто на шляху з Палестини до Єгипту також називається і пустеля. Згадується у кн. Буття 16:7. У перекладі – «стіна».

Тютюн. Згадується у кн. Суддів 7:22. У перекладі – «знаменитий».

Теніс. Історія міста викладена нами у книзі «Всесвітня історія та пророцтва Біблії».

Тарс. Батьківщина Савла, котрий згодом став апостолом Павлом. Згадується у кн. Дії 9:11; 21:39.

Тєвець. Згадується у книзі Суддів 9:50. У перекладі – «сяйво».

Тель Авів. Згадується у кн. Єзекіїля 3:15. У перекладі - «гуру колосків».

Тир. У перекладі – «скеля».

Філадельфія. Одне з лідійських міст, споруджений царем Пергама Атталом Другим Філадельф. Останній отримав своє прізвисько Філадельф, тобто «любить брата», за те, що залишався вірним своєму братові Євмену, коли того спіткали важкі випробування. Після включення Пергамського царства до складу Риму в 133 до Р. Х. місто стає одним з центрів вирощування винограду. Протягом свого існування Філадельфія кілька разів зазнавала руйнування внаслідок землетрусів.

Фаанах. Згадується у кн. І. Навина 12:21; кн. Суддів 5:19. У перекладі – «піщаний ґрунт».

Фекою. У Біблії згадується у 2 кн. Царств 14:2; 4; 9; 23:26. У перекладі – «прикріплення».

Фессалоніка. Грецьке місто; згадується у кн. Дії 17:1. Місто, де проповідував апостол Павло, де було організовано церкву. Згадується у Біблії кн. Дії 17:1; 11; 13; Послання до филип'ян 4:16; Друге послання до Тимофія 4:10.

Фімнафа. В історії про ізраїльського судді Самсона згадується це місто у книзі Суддів 14:1.5. У перекладі – «доля».

Фіатір. Одне з багатих торгових міст Малої Азії, де процвітало гончарне, мідеплавильне, кравецьке та фарбувальне ремесла. Назва міста у перекладі – «невтомна жертва»

Халі. Місто в коліні Асирове, згадується в кн. І. Навина 19:25. У перекладі – «прикраса».

Хамаф. Місто в коліні Неффадіма, згадується у кн. І. Навина 19:35. У перекладі – «гарячі джерела».

Харошеф-Гоїм. Згадується у книзі Суддів 4:2. У перекладі – «мистецтво».

Хеврон. Згадується у кн. Числа 13:23. У перекладі – «зв'язок».

Хелкаф. Згадується у кн. І. Навина 21:31. Місто належало коліну Асирову, пізніше перейшов до Левитів. У перекладі – «доля».

Хіфліс. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:40). У перекладі – «відділення».

Хуб. Згадується у кн. Єзекіїля 30:5.

Хутма. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:54). У перекладі – «фортеця».

Цаїр. Згадується у 4 кн. Царств 8:21. У перекладі – «слабкий».

Цер. Місто коліна Неффалима (кн. І. Навина 19:35).

Шаараїм. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:36). Згадується також у 1 кн. Царств 17:52; 1 кн. Параліпоменон 4:31.

Шагаціма. Місто коліна Іссахара (кн. І. Навина 19:22). У перекладі – «пагорб».

Шамир. Згадується у кн. Суддів 10:1. У перекладі – «терн».

Еріх. Місто в царстві Німрода (кн. Буття 10:10). У перекладі – «довжина».

Юта. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:55).

Яац. Згадується у книзі Повторення Закону 2:32. У перекладі – «гладке місце».

МІСТО ГРІХУ
"І пролив Господь на Содом та Гоморру дощем сірку та вогонь від Господа з неба, і скинув міста ці, і всю околицю цю, і всіх мешканців міст цих... І подивився [Авраам] до Содому та Гоморри, і на весь простір околиці, і побачив: ось, дим піднімається із землі, як дим із печі"
Ці рядки з Біблії (Бут. 19) вже кілька тисяч років не дають спокою допитливим умам. Глибоко віруючим все ясно: Бог знищив огидних місцевих грішників нетрадиційної сексуальної орієнтації - "блудодіяли і ходили за іншою плоттю" (Юд. 1:7). А звідки взяв сірку та вогонь – не важливо. Якось пролив. "Чи є що тяжке для Господа?" (Бут. 18), - говорив він сам, щоправда, з іншого приводу.
Проте багато хто цікавиться, чи дійсно існували згадані в Біблії міста - Содом і Гоморра, населені гомосексуалістами?
Стівен Коллінс (Steven Collins) – археолог із Південно-Західного університету святої Трійці (Trinity Southwestern University in New Mexico) – вважає: принаймні у існуванні Содома можна тепер не сумніватися. Вчений упевнений, що знайшов це легендарне місто.
ТУТ ЯК НА МІСЯЦІ
Біблія приблизно показує місце і час розправи Господа з гомосексуалістами. Але можна впевнено стверджувати, що трапилася вона на околицях нинішнього Мертвого моря, названого "Соленим озером" приблизно в III тисячолітті до нашої ери. І після того, як сюди прийшли праведники – Авраам зі своїм племінником Лотом. Прийшли із сім'ями. І оселилися в дуже родючій області, що зрошувалася водою, як сад Господній, як єгипетська земля.
Біблійне переказ підтверджують і давні історики, які, схоже, особисто побували дома подій. Нехай навіть через 3 тисячі років.
- Прилегла до озера область Содомітська була колись благословенною країною за своєю родючістю і прикрашалася багатьма містами, але тепер вона випалена, - пише Йосип Флавій, відомий своїми свідченнями про існування Ісуса Христа. - Розповідають, що за безбожність її мешканців вона була занапащена блискавкою. Навіть досі можна бачити деякі залишки небесного вогню та сліди п'яти міст; у самих плодах утворюється зола; по зовнішності та кольору вони здаються справжніми плодами, але варто лише придушити їх рукою, як вони перетворюються на пил та золу.

Флавію вторить і Тацит, також згадуючи "попалену землю".
Нині ще через 2 тисячі років колишня подоба саду Господнього, як і раніше, нагадує неживий місячний ландшафт.
ТАК ОТ Ж ВІН - СОДОМ
Єдиної думки про те, де саме знаходився Содом, археологи не мали. Періодично, починаючи з 20-х років минулого століття, вони розкопували обнадійливі руїни, обпалені згарищами. Знаходили руїни навіть у дні Мертвого моря, обстежуючи його підводних човнах. Але чи ті самі? Адже разом із містами, що стали символами розпусти, Господь ґрунтовно спалив ще два – Адму та Севоїм.
Стівен Коллінс копав у районі Таль-ель-Хамман, що відповідає вигляду під місцевість, описану в Біблії. Розкопав стіни заввишки 10 метрів і товщиною 5, всередині них - руїни численних будівель. Тобто, виявив дуже велике і солідне місто, яким, власне, і був Содом за часів свого розквіту.

Знайдені археологами посуд, зброя, інструменти, прикраси та інші артефакти підтверджували, що городяни – содоміти – активно торгували. І не бідували.
Про Содом, як про велике загибле місто писав і Страбон, автор знаменитої античної "Географії":
- На користь того, що ця земля насичена вогнем... показують стрімкі обпалені скелі і в багатьох місцях розколини і подібний попіл грунт, річки, що розповсюджують сморід, і всюди на околицях руїни людських жител. Тому доводиться вірити дуже поширеним серед місцевих жителів переказам, що колись тут було тринадцять населених міст, з яких головне місто - Содом - мало близько 60 стадій у колі.
Встановлено: руїни міста, відкопаного Коллінсом, відносяться приблизно до 35 століття до нашої ери. Життя в ньому тривало близько 700 років, а потім раптом припинилося.
Але якщо Содом справді існував, то як і від чого загинув? На диво, цю загадку було вирішено ще 7 років тому.

ГНІВ ГОСПОДЕНИЙ
Ні, це не землетрус
Не надто релігійний Страбон першим припустив, що гніздо розпусти було знищено не Богом, а буянням надр. Написав, що "від землетрусів, вивержень вогню та гарячих асфальтових та сірчистих вод... вогонь охопив скелі".
У 2001 році гіпотезу стародавнього історика нібито підтвердив британський геолог і археолог доктор Грейм Харріс. Вказав, що в районі Мертвого моря є родовища асфальту, смоли та підземні кишені, заповнені метаном. Мовляв, землетрус спровокував викид того й іншого. Від чого власне і виник всепожираючий вогонь.
Логічно начебто. Якби не одна велика проблема. У Біблії, якій, як ми з'ясували, можна вірити, сказано, що "огонь від Господа" був із неба. Тобто зверху, а не знизу.
Ще один свідок біблійної катастрофи
Наприкінці березня 2008 року фахівець з ракетних двигунів Алан Бонд і Марк Хемпселл, який читає лекції з астронавтики в Брістольському Університеті (Великобританія), опублікували книгу, в якій однозначно пов'язали загибель Содома, та й Гоморри з небом. Саме з астероїдом, що впав від туди. Причому вчені запевняють, що не самі таке вигадали. А розшифрували клинопис на давній глиняній табличці. Цей артефакт, відомий як "Планісфера", зберігається в Британському музеї під номером К8538.

Табличку знайшов археолог Генрі Лейард ще в середині ХІХ століття в руїнах бібліотеки царського палацу в Ніневії – давній столиці Ассирійської держави. З того часу численні дослідники безуспішно билися над її розшифровкою.
Знайшовши нарешті правильний ключ, Хемпселл і Бонд дійшли висновку: клинописом записані свідчення людини, який став очевидцем, можливо, найбільшої історії Землі катастрофи. Хоча сама "Планісфера" не його рук справа - вона лише точна копія докладних спостережень якогось шумерського астронома.
СТРАШНИЙ РАНОК 29 ЧЕРВНЯ
Вчені прочитали про "вогненну кулю, що наближається", яка "стрімко мчить" по небосхилу. Знайшли опис його траєкторії та того, як були розташовані сузір'я.
Розшифровані дані обробила комп'ютерна програма, що дозволяє відтворювати картини зоряного неба багатотисячолітньої давності. І з'ясувалося: астероїд впав у передсвітанний годинник 29 червня 3123 до нашої ери.
– Діаметр небесного тіла становив від 800 метрів до півтора кілометра, – розповідає Хемпселл. - Головний удар припав на область Тіроль нинішніх австрійських Альп. Далі сталося таке: або розпечені уламки астероїда, що вибухнув, кинулися по ходу, спалюючи і знищуючи все на своєму шляху аж до "землі Йорданської". Або виникла грибоподібна хмара, як від ядерного вибуху, яке загинаючись, знову увійшло в атмосферу в районі Мертвого моря. Температури хмари – понад 400 градусів. Її було достатньо, щоб спопелити розташовані там біблійні міста. У тому числі Содом та Гоморру.
Вогненна куля діаметром 5 кілометрів
В Альпах, в тірольському містечку Кофельс (Köfels) насправді є дуже дивний ландшафт, який давно спантеличив геологів: ніби щось знесло гору.
– Астероїд і зніс, – запевняють британські дослідники. – Але не залишив кратера. Тому що врізався у Землю під дуже гострим кутом – близько 6 градусів. Майже щодо дотичної. І вибухнув ще в повітрі, утворивши вогняну кулю діаметром майже 5 кілометрів. Він, наче кумулятивний снаряд, і розкидав у пилюку п'ятикілометрову гору. І спустошив своїм шляхом приблизно мільйон квадратних кілометрів.
- До речі, - каже Хемпселл, - катастрофічні події, пов'язані з падінням астероїда, відзначені не лише у Біблії, а й у багатьох давніх міфах. Наприклад, у самому відомо - про Фаетон, який не впорався з вогненною колісницею свого тата Геліоса і впав з неба.
А може, інопланетяни підірвали атомну бомбу?
Уфологи, звичайно, теж шукають винуватців біблійної розправи. І підозрюють, що таємничі мужі, названі ангелами, що відвідували і Авраама, і Лота перед катастрофою, насправді були інопланетянами. Оскільки мали надприродні здібності: з'являлися ніби звідки, позбавили жителів Содому зору. І точно знали, що місто буде знищено – буквально за руки вивели з нього Лота із сім'єю.

Уфологи по-своєму розуміють слова з Біблії - "Сонце зійшло над землею". Мовляв, не розвиднілося, а з'явився спалах від ядерного вибуху. Та й на глиняній табличці – "Планісфері" – бачать не астероїд, а космічний корабель.
А як розуміти дивний вчинок Лота, який спочатку сховався в уцілілому місті Сигорі, а потім пішов жити в печеру разом із двома доньками? Його дружина, як відомо, перетворилася на соляний стовп - не послухалася "прибульців", які заборонили озиратися на вибух.
У Біблії сказано: "...бо боявся жити в Сигорі". І ще: "... Бог... вислав Лота з-поміж винищення".
На думку уфологів, причина була у смертоносній радіації. Її сліди за п'ять із лишком тисяч років, природно, зникли. Але де-не-де трапляється оплавлена порода, віддалено схожа на ту, яку знаходять на руїнах стародавнього індійського міста Мохенджо-Даро. За переказами він був зруйнований "потужним одиночним снарядом, зарядженим всією міццю Всесвіту. Блискучий стовп диму і вогню спалахнув, як десять тисяч сонців... Загиблих людей було неможливо розпізнати, а ті, хто вижив, прожили недовго: у них випало волосся, зуби і нігті". Схоже на Хіросіму, чи не так?

Інше питання, навіщо інопланетяни розбомбили Содом та Гоморру? Невже через місцевих геїв? Явно не симетрична "відповідь" ставить під сумнів позаземну версію.
РАЗОМ
На мою особисту думку, куди розумнішим і гуманнішим виглядає гіпотеза, що об'єднує всі наявні разом. Так, були інопланетяни – доглядали за землянами. Знали, що впаде астероїд. І врятували чимось Лота, що сподобався їм. Був і страшний удар у Альпах. Від нього стався землетрус. Або щось подібне, що спричинило викиди горючих матеріалів - метану, смоли і, головне, самородної сірки - нею, як писав історик Пліній, були багаті на околиці Мертвого моря: "...складалися з такої горючої речовини, що її можна було запалювати навіть головніше..."
Чи таки варто беззаперечно вірити Біблії?
РОЗБІР ПОЛІТУ
Збоченці – від молодого до старого
У Біблії (Буття) немає прямого звинувачення мешканців Содому та Гоморри у гомосексуалізмі. Але з оповіді цілком можна зробити такий недвозначний висновок. Принаймні щодо содомлян.
Ті самі чоловіки-ангели людської подоби, які врятували Лота, напередодні в нього заночували. І тут "...ще не лягли вони спати, як міські жителі, Содомляни, від молодого до старого, весь народ... оточили будинок". Вимагали вивести до них прибульців, примовляючи "ми пізнаємо їх".
Під "пізнаємо" збоченці мали на увазі зовсім не знайомство. Сенс цього слова розкриває Лот, пропонуючи городянам заміну: "…Ось у мене дві дочки, які не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть із ним, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого…"
Проте содомлянам було завгодно пізнати все-таки зайвих чоловіків. Що не залишає вже жодних сумнівів у їхніх нахилах: лише закоренілі гомосексуалісти з обуренням відмовляться від жінок.
Коротше, від зґвалтування чоловіки врятувалися тим, що "вразили сліпотою" нападаючих, які збиралися ламати двері. Від цього вони не знайшли її: "змучилися, шукаючи входу".
Висновок: содомський народ справді був не проти сходити "за іншою плоттю". Що і потрібно було довести.
Дивно, однак: Господь смертельно покарав гомосексуалістів, а інше збочення - інцест, яке нині виглядає в очах громадськості значно мерзотніше, навіть не засудив. Адже як відомо з того ж Буття (19:31-38), дочки Лота, після катастрофи, оселившись із ним у печері, напоїли тата. По черзі вчинили з ним - п'яненьким - статевий акт і завагітніли одна за одною.
Втім, інші чоловіки були дочкам недоступні – Бог винищив. Чи стало це виправданням? Чи за тих часів інцест взагалі не вважався гріхом? Загадка…

Група археологів Південно-Західного університету Трініті (Нью-Мексико) оголосила про знахідку руїн стародавніх біблійних міст Содома та Гоморри, повідомляє Rublev.com з посиланням на Christian Today. Керівник дослідницького проекту професор Стів Коллінз (Steve Collins) заявив, що після серйозних досліджень протягом 10 років на місці розкопок руїн у Телль-ель-Хаммамі.

«Знайдені нами руїни стародавнього комплексу Бронзової доби є руїнами великого міста-держави, яке було невідоме вченим до початку нашого проекту», - цитує С. Коллінза видання.

«Археологічна група виявила справжню «золоту жилу» із стародавніх монументальних споруд та артефактів», - уточнив він.

Професор вважає, що порівняння цих руїн із залишками інших стародавніх міст поблизу дозволяє говорити про максимальний збіг за рядом критеріїв, відомих про Содом за текстом Біблії.

Згідно з Біблією, за часів Авраама Содом був квітучим і багатим містом, але, оскільки жителі «були злі й дуже грішні» (Бут. 13:13), то «пролив Господь на Содом та Гоморру дощем сірку та вогонь від Господа з неба, і скинув міста ці, і всю околицю цю, і всіх мешканців цих міст, і [все] виростання землі» (Бут. 19:24-25).

Біблія розповідає про загибель не двох, а чотирьох із п'яти міст, що розташовувалися в районі Мертвого моря наприкінці XVIII століття до нашої ери. П'ять міст-держав Содом, Гоморра, Адма, Севоїм і Бела (Сігор) утворювали коаліцію, яка була під владою союзу чотирьох царів Месопотамії, які жорстоко карали своїх васалів за несплату данини.

У Торі сказано, що гріх Содома та Гоморри полягав у тому, що вони морили своїх жебраків голодом, чинили неправедний суд та відмовляли мандрівникам у гостинності.

Про це йдеться у пророка Єзекіїля: «Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї та дочок її: у гордості, пересиченні та ледарстві, і вона руки бідного та жебрака не підтримувала…» (16:49).

У Біблії говориться, що гнів Господній був викликаний гріхами мешканців цих міст. Бог оголосив Аврааму, що Содом буде знищений, після молитви Авраама Господь обіцяв не винищувати міста, якщо знайдеться десять праведників. Праведників не знайшлося, і після спасіння ангелами сім'ї праведного Лота з родиною міста було знищено вогнем із неба.

Вираз «содом» («содом і гоморра») сьогодні алегорично означає місце розпусти, де зневажаються моральні підвалини суспільства. У сучасній російській розмовній мові «содомом» називають також шум і метушні.

Згідно з Біблією, місце, де розташовувалися колись Содом, Гоморра та інші три міста, було схоже на райський сад. Інформація про це викликала скептицизм вчених, які знають про неживі землі, прилеглі до Мертвого моря, і про те, що Месопотамія та Йорданська долина не мали шляхів повідомлень.

На початку 1920-х років відомий археолог Нельсон Глюк виявив сліди стародавньої дороги, що пов'язувала Месопотамію та Мертве море. Потім згадка про цю жваву дорогу була знайдена в текстах глиняних табличок з Марі.

Вперше припущення про «спадщину» біблійного Содому було висловлено про знахідку у містечку Баб-ед-Дра (Bab edh-Dhra). У 1960 році на південь від Баб-ед-Дра археологи знайшли давнє кладовище, що складається з півмільйона могил. Ця знахідка дозволила зробити висновок про розташування поблизу міста з високорозвиненою культурою.

Знайдені в окрузі 3 мільйони глиняних черепків стародавнього посуду із залишками пшениці, жита, фініків, слив, персиків, винограду, інжиру, фісташок, мигдалю, оливок та інших плодів дозволили визначити, що у бронзовому столітті у цих місцях був справжній райський сад.

Ще одним доказом, що виявлені міста є тими самими, про які говорить Біблія, дослідники побачили в середньовічній мозаїці, виявленій в 1896 при будівництві на руїнах старої візантійської церкви грецького православного монастиря святого Георгія, розташованого в місті Мадаба в Йорданії.

Мозаїка, відома як «карта з Мадаби», є викладеною з мільйонів кольорових каменів гігантською картою Святої землі площею 93 квадратні метри. До наших днів збереглося 25% цієї мозаїки, але серед іншого на ній зображено і якесь місто, під яким стоїть підпис: «Біла, вона ж Сигор». Місце розташування Біли на карті точно збігається з Сафі - одним із п'яти виявлених у районі Мертвого моря загиблих міст.

Гіпотеза про те, що Содом і Гоморра існували не на західному (ізраїльському), а на східному (йорданському) узбережжі Мертвого моря, було висунуто американськими вченими в 90-х роках XX століття.

Згідно з прийнятою більшістю вчених гіпотезою, біблійний Содом розташовувався на південно-західному узбережжі Мертвого моря.

Протягом 1965-1967 та 1973-1979 років було проведено п'ять експедицій, внаслідок яких місцезнаходження Содома так і не було визначено.

У 2000 році проведено британську археологічну експедицію під керівництвом вченого Майкла Сандерса. Її учасники вважають, що змогли визначити максимально точні координати руїн Содому на дні Мертвого моря. Пошук вівся в північно-східній акваторії, що повністю спростувало теорію, що спирається на Біблію, що Содом був у південному краю Мертвого моря. Відкриття британських учених ґрунтувалося на фотоматеріалах американської аерокосмічної агенції NASA, яка зафіксувала аномалії на дні Мертвого моря біля берегів Йорданії.

У грудні 2010 року російська компанія отримала дозвіл влади Хашимітського королівства на проведення геологорозвідувальних робіт у районі, визначеному як передбачуване місцезнаходження Содома та Гоморри. Він розташовувався на околицях стародавнього міста Баб-ед-Дра, де, згідно з фотографією NASA, можливо, були сконцентровані руїни. Після цього у 2012 році було організовано спільну російсько-йорданську археологічну експедицію. Російська компанія була обрана для проекту через стійкість її глибоководного обладнання до вкрай солоної води Мертвого моря.

З приводу причин загибелі міст вчені в різні часи висували різні версії загибелі - від землетрусу до падіння великого метеорита.

Група археологів Південно-Західного університету Трініті (Нью-Мексико) оголосила про знахідку руїн стародавніх біблійних міст Содома та Гоморри, які зазнали волі Всевишнього руйнування за гріхи.

Керівник дослідницького проекту професор Стів Коллінз заявив, що такий висновок було зроблено після серйозних досліджень, які проводилися протягом 10 років на місці розкопок у Телль-ель-Хаммамі.

За словами Коллінза, знайдені археологами руїни стародавнього комплексу Бронзової доби належать великому місту-державі, яке було невідоме вченим до початку керованого ним проекту.

"Археологічна група виявила справжню "золоту жилу" із давніх монументальних споруд та артефактів", - цитує його Christian Today.

На думку Коллінза, порівняння виявлених руїн із залишками інших стародавніх міст, розташованих поблизу, дозволяє говорити про максимальний збіг за рядом критеріїв, відомих про Содом за текстом Біблії.

Земля п'яти міст

Згідно з Старим Завітом, за часів Авраама Содом був квітучим і багатим містом, але, оскільки жителі "були злі і дуже грішні" (Книга Буття, глава 13, вірш 13), то "пролив Господь на Содом та Гоморру дощем сірку та вогонь від Господа з неба і скинув міста ці, і всю околицю цю, і всіх мешканців цих міст, і [все] виростання землі" (Книга Буття, глава 19, вірші 24-25).

Про це ж говориться у пророка Єзекіїля: "Ось у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї та дочок її: у гордості, пересичення і ледарства, і вона руки бідного та жебрака не підтримувала..." (Книга пророка Єзекіїля, розділ 16, вірш 49).

У Біблії говориться, що гнів Господній був викликаний гріхами мешканців цих міст. Бог оголосив Аврааму, що Содом буде знищений, однак після молитви Авраама Господь обіцяв не винищувати міста, якщо в них знайдеться десять праведників. Праведників не знайшлося, і після спасіння ангелами сім'ї праведного Лота з родиною міста було знищено вогнем із неба.

Вираз " содом " ( " содом і гомору " ) сьогодні алегорично означає місце розпусти, де зневажаються моральні підвалини суспільства. У сучасній російській розмовній мові содомом називають також шум і метушні, нагадує портал Rublev.ru.

Пошуки біблійного "міста гріха"

Згідно з Біблією, місце, де колись перебували Содом, Гоморра та інші три міста, було схоже на райський сад. Інформація про це викликала скептицизм вчених, які знають про неживі землі, прилеглі до Мертвого моря, і про те, що Месопотамія та Йорданська долина не мали шляхів повідомлень.

На початку 1920-х років відомий археолог Нельсон Глюк виявив сліди стародавньої дороги, що пов'язувала Месопотамію та Мертве море. Потім згадку про цю дорогу знайшли в текстах глиняних табличок з Марі.

Вперше припущення про місцезнаходження біблійного Содому було висловлено після виявлення у містечку Баб-ед-Дра стародавнього цвинтаря, що складається з півмільйона могил. Ця знахідка, зроблена археологами в 1960 на південь від Баб-ед-Дра, дозволила зробити висновок про розташування поблизу міста з високорозвиненою культурою.

Знайдені в окрузі три мільйони глиняних черепків стародавнього посуду із залишками пшениці, жита, фініків, слив, персиків, винограду, інжиру, фісташок, мигдалю, оливок та інших плодів дозволили визначити, що у Бронзовому столітті у цих місцях був справжній райський сад.

Ще один доказ, що виявлені міста є тими самими, про які говорить Біблія, дослідники побачили в середньовічній мозаїці, виявленій в 1896 при будівництві на руїнах старої візантійської церкви грецького православного монастиря Святого Георгія, розташованого в місті Мадаба в Йорданії.

Мозаїка, відома як Карта з Мадаби, є викладеною з мільйонів кольорових каменів гігантською картою Святої землі площею 93 квадратні метри. До наших днів збереглася четверта частина цієї мозаїки, але серед іншого на ній зображено і якесь місто, під яким стоїть підпис: "Біла, вона ж Сигор". Місце розташування Біли на карті точно збігається з Сафі - одним із п'яти виявлених у районі Мертвого моря загиблих міст.

Згідно з прийнятою більшістю дослідників гіпотезою, біблійний Содом розташовувався на південно-західному узбережжі Мертвого моря.

Дослідження останніх десятиліть

Протягом 1965-1967 та 1973-1979 років було проведено п'ять експедицій, проте Содом так і не було виявлено.

2000 року учасники британської археологічної експедиції під керівництвом Майкла Сандерса припустили, що їм вдалося визначити максимально точні координати руїн Содому на дні Мертвого моря. Пошук вівся у північно-східній акваторії. Це повністю спростовувало теорію, що спирається на Біблію, що Содом розташовувався в південному краю Мертвого моря. Відкриття британських учених ґрунтувалося на фотоматеріалах американської аерокосмічної агенції NASA, яка зафіксувала аномалії на дні Мертвого моря біля берегів Йорданії.

У грудні 2010 року російська компанія отримала дозвіл влади Хашимітського королівства на проведення геологорозвідувальних робіт у районі, визначеному як передбачуване місцезнаходження Содома та Гоморри. Він розташовувався на околицях стародавнього міста Баб-ед-Дра, де, згідно з фотографією NASA, могли бути сконцентровані руїни міст. Після цього у 2012 році було організовано спільну російсько-йорданську археологічну експедицію. Російська компанія була обрана для проекту через стійкість її глибоководного обладнання до вкрай солоної води Мертвого моря.

З приводу причин загибелі міст вчені в різні часи висували різні версії - від землетрусу до падіння великого метеориту.

Короткий словник-довідник

Авва.Одне з стародавніх міст, що розташовувалося неподалік Вавилона, в перекладі позначає "спустошення". Розгромлений ассирійцями, які перевезли частину його населення в зруйновану ними в 722 до Р. Х. Самарію. У Біблії фігурує також за назвою Івви(4 кн. Царств 17:24, 18:34, 19:13). Оселившись біля Ізраїльського царства, частина цих людей прийняли релігію Істинного Бога. Але більшість продовжувала поклонятися лжебогам, головними з яких були Нівхаз і Тартак (4 кн. Царств 17:31).

Аввім.Місто з незапам'ятних часів належало ханаанейскому племені аввеїв (у перекладі - "мешкають у пустельних місцях"). Близько XV століття до Р. Х. на ці землі вторглися филистимлянские племена, звані також у Біблії кафторитами на ім'я острова Кафтор (Крит), своєї споконвічної батьківщини (Повторення Закону 2:23). Після взяття Палестини ізраїльтянами, при Ісусі Навині, місто відійшло до Веніяминового коліна (Ісус Навин 18:23).

Авель-Беф-Маах.Один із найсильніших міст Стародавнього Ізраїлю, названий у 2 книзі Царств 20:19 "мати міст в Ізраїлі". Після поділу землі при Ісусі Навині місто відійшло до коліна Неффалімова, після чого кілька разів протягом своєї історії ставало об'єктом нападу ворожих армій: так за Вааса він був розгромлений Венададом, царем Сирії (3 кн. Царств 15:20) і при Факеї - Феглафелассаром , царем Ассирії (4 кн. Царств 15:29). Важливу роль місто зіграло і в міжусобній війні, що спалахнула за царя Давида внаслідок повстання якогось Савея. Внаслідок цього півцарства відкололося від Давида. Але швидкі та рішучі дії його воєначальника Іоава привели після запеклої війни до поразки заколотників - їхні залишки замкнулися в Авель-Беф-Мааху на чолі із Савеєм. Важко сказати, що сталося б з містом, якби одна з його мешканок не вмовила своїх земляків умертвити Савея і тим самим врятувати місто від розгрому (2 кн. Царств, 20 глава).

Авелмехол.Одне з ханаанейських міст, поблизу якого Гедеон завдав нищівної поразки мадіанітянам всього з трьомастами воїнів (кн. Суддів, 7 глава). Назва цього міста також пов'язана з народженням у ньому одного з найвідоміших пророків – Єлисея (3 кн. Царств 19:16).

Авель-Кераїм.Одне з амонітянських містечок, поблизу якого ізраїльський суддя Ієффай завдав амонітянам великої поразки. Свою назву Авель-Кераїм, що в перекладі означає "долина виноградників", отримав завдяки величезній кількості винограду, що розводиться тут (кн. Суддів 11:39).

Авець.Одне з міст, що належало коліну Іссахара (Ісус Навин 19:20).

Авіф.Одна з найдавніших столиць Едомського царства, за його правителя Гадада, близько XIX-XVIII ст. до Р. Х. Надалі столиця була перенесена до Сели (Петра), а Авіф став звичайним містом (Буття 36:35).

Адамі-Некев.Місто, що відійшло після розділу Палестини до коліна Неффаліма (Ісус Навин 19:33).

Адам.Одне з древніх ханаанейських міст, поблизу якого ізраїльтяни, ведені Ісусом Навином, близько 1410 до Р. Х. перейшли чудовим чином Йордан (Ісус Навин 3:16). У перекладі означає "червона земля".

Адораїм.Ізраїльське місто-фортеця, укріплене за царя Ровоама Першого (2 Паралипоменон 11:9). Після розгрому Іудейського царства, 586 року відійшов до Едома. У період Маккавейської війни у Другому столітті до Р. Х. поблизу міста відбувалися бойові дії між юдеями та сирійськими військами під керівництвом воєначальника Трифона. У ті часи місто мало назву Адора. В наш час на його місці знаходиться містечко Дура.

Адіфаїм.Місто, що відійшло при розділі Палестини в XIV столітті до Р. Х. коліна Іуди. У перекладі означає подвійне прикраса.

Адраміт.Давньогрецьке місто, розташоване в провінції Місія, в Малій Азії. Славився як одне з найкращих портових міст давнини. На одному з його кораблів апостол Павло, уже римський в'язень, плив до Риму на суд до імператора (Дії 27:2). Місто існує і до теперішнього часу, але колишнє значення втратило.

Аендор.Старовинне ханаанейское місто, яке проіснувало до нашого часу і оповите всілякими легендами. При Ісусі Навине місто, хоча територіально і ставилося до Іссахарового коліна, але в ході розділу було дано колену Манасії. Іудеї повинні були вигнати ханаанеїв із міста, повністю підкоривши його своїй владі, однак через нерішучість юдеїв ханаанеї залишилися там жити, хоча й змушені були потім визнати верховну владу ізраїльтян (Ісус Навин 17:11-13). Через кілька десятиліть біля міста юдейськими суддями Вараком і Деворою був розгромлений ханаанейський цар Явін (кн. Суддів, 4 глава). Але найбільшу популярність місту принесли події, що розігралися в ньому наприкінці царювання Саула. Останній, відступаючи у своєму житті все далі і далі від Господа, перетворився з посвяченого Богу мудрого і великого царя на жалюгідну і самотню людину і, нарешті, дійшов до того, що звернувся за допомогою до чаклунки, поплічниці лукавого. Саул, прийшовши до неї, просить викликати дух Самуїла, в образі якого перед ним постає демон (1 кн. Царств, 28 глава). Це був один із найдавніших спіритичних сеансів, зафіксованих історією. Але, як і в давнину, так і сьогодні люди, які бажають зустрітися зі своїми померлими близькими, вступають у контакт не з ними, бо після смерті, як каже Біблія, "мертві нічого не знають, і вже немає їм відплати, бо й пам'ять про них забута, і любов їхня, і ненависть їхня, і ревність їхня вже зникли, і немає їм більшої частини на віки ні в чому, що робиться під сонцем... тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні міркування, ні знання, ні мудрості” (Екклесіяст 9:5-6, 10). "Виходить дух його, і він повертається в землю свою, того дня зникають усі думки його" (Псалтир 145:4). Як у випадку з Саулом, перед людьми постають злі духи, які свого часу призвели до загибелі Саула, мріючи те саме зробити і з нами. У містечку досі збереглася ця зловісна печера, яка служить грізним попередженням людям.

Азот.Одне з найбільших, поруч із Аскалоном, Газою, Гефом, Аккароном, филистимских міст, званих царськими (вони було засновано филистимлянами в XV-XIV столітті до Р. Х.). При розділі Палестини місто відійшло до коліна Юди, яке мало підкорити його своїй владі. Але відступ ізраїльтян від Бога після смерті Ісуса Навина позначився на ослабленні військової могутності Ізраїлю, і плани щодо підкорення филистимських міст не здійснилися. Протягом багатьох десятиліть Азот став одним із форпостів агресії язичників проти Юдейської держави. Під час однієї з воєн филистимляни, розгромивши юдеїв, захопили Божий ковчег і на знак своєї перемоги помістили його у храмі бога Дагона в Азоті. Але Істинний Бог не дозволив, щоб ковчег залишався в руках язичників. Суди Божі, послані на Азот, змусили жрецтво і жителів Азоту відмовитися від настільки приємного для них володіння ковчегом і поступитися його місту Гефу (1 кн. Царств 5:1-8). До VIII століття до Р. Х. Азот втрачає свою колишню могутність, чим не минули користуватися юдеї в правління царя Озії (787-735 рр.). Війна, розпочата їм проти филистимлян, завершилася повним розгромом і руйнуванням Гефа і Азота (2 Паралипоменон 26:6). Поблизу Азота Озія споруджує кілька фортець, які мали стримувати можливі агресії филистимлян. Завдяки наступному за тим ослабленню юдейського царства. Азот знову відбудовується, але ненадовго. У правлінні ассирійського царя Саргона (722-705 рр.) Азот зазнає облоги та руйнування (Ісая 20:1). Здавалося, місто навіки припинило своє існування, але Божі пророцтва говорять про інше:

1. В Азоті будуть винищені филистимляни, але місто збережеться (Амос 1:8).

2. В Азоті житиме інший народ (Захарія 9:6).

3. Землі його дістануться євреям (Софонія 2:7).

Айалон.Давньоханаанський селище, відомий тим, що поблизу нього близько 1400 до Р. Х. Ісус Навин здобув блискучу перемогу над коаліцією ханаанських царів. Під час цієї битви у відповідь на молитву Навина Бог здійснив диво, продовживши добу на 23 години 20 хвилин. Це диво, яке спростовувалося атеїстами протягом багатьох століть, повністю підтверджено історією та астрономією (Ісус Навин 10:12). У правління Ахаза селище було взяте филистимлянами. У перекладі "Аялон" позначає "долина газелей".

Айалон. (2) Однойменне попереднє містечко, що знаходиться в коліні Завулона, згадане в Біблії в кн. Суддів 12:12 через поховання в ньому судді Елону.

Аїн.Стародавнє місто, що знаходиться поблизу Хеврона, при розділі Палестини дісталося коліну Юдиному, потім було передано коліну Симеона та Левитам (Ісус Навин 15:32). У перекладі означає "джерело".

Аккарон.Одне з царських филистимських міст. Протягом багатьох століть був ворогом Ізраїльського царства, що згадується в літописах Давида, Охозії, Озії та Йосії. Знищення міста було пророком Амосом 1:8 і пророком Софонією 2:4. Ці пророцтва знайшли своє точне виконання історії. Археологами виявлено поблизу селища Акір залишки будинків та храмів міста, що свідчать про його колишню велич. У перекладі "Аккарон" означає "викорінення".

Храм богині Хатор Дендера (часткова реконструкція).

Будівництво завершено I в н. е.

Акра. Синонім – Птоломаїда.

Олександрія.Одне з найбільших міст Стародавнього світу, заснований Олександром Македонським у 332 році до Р. Х., на косі між озером Мареотіс та Середземним морем. Протягом більш як двох століть Олександрія була столицею елліністичної держави Птолемеїв-Лагідів, що утворився після розпаду імперії Олександра Македонського.

Правителями цього царства були:

1. Птолемей Перший "Лага" (304-283)

2. Птолемей Другий "Філадельф" (283-247)

3. Птолемей Третій "Евергет" (247-221)

4. Птолемей Четвертий "Філопатр" (221-205)

5. Птолемей П'ятий "Епіфан" (205-181)

6. Птолемей Шостий (181-145)

7. Птолемей Сьомий "Товстий" (145-117)

8. Птолемей Восьмий (117-107)

9. Олександр Перший (117-88)

10. Клеопатра Перша (117-88)

11. Птолемей Дев'ятий "Лафур" (116-107)

12. Птолемей Десятий (107-101)

13. Птолемей Дев'ятий "Лафур" (89-81)

14. Олександр Другий (81-80)

15. Птолемей Одинадцятий "Авлет" (80-80)

16. Птолемей Дванадцятий "Діоніс" (80-52)

17. Клеопатра Друга (52-48)

18. Птолемей Тринадцятий (52-47)

19. Птолемей Чотирнадцятий (47-45)

20. Птолемей П'ятнадцятий (45-30)

Амфіполь.Афінська колонія в гирлі річки Стрімон в Македонії. Від колись великого та укріпленого міста, заснованого у VI столітті до Р. Х. залишилися руїни, біля яких розташовується невелике містечко. У Біблії зустрічаємося з ним у кн. Дії 17:1, де зазначено, що апостол Павло проходив через це місто, розповсюджуючи звістку про Христа.

анафоф.Нині це містечко Аната. Розташоване поблизу Єрусалиму, місто в давнину належало синам Левія, які виконували релігійне служіння. За нечестя місто зазнало Божих судів, проголошених через пророків Єремію 11:19-22 та Ісайю 10:30 і точно сповненим в історії. Замість колись багатого та впливового міста сьогодні знаходиться маленьке містечко. У Біблії місто згадується у зв'язку з тим, що воно стало місцем вигнання первосвященика Авіафара, скинутого царем Соломоном, а також тим, що в цьому місті народився пророк Єремія (Єремія 1:1). У перекладі означає "відповідь на молитву".

Анаф.З давньої історії міста відомо лише те, що близько XVII століття до Р. Х. місто було взято племенем роду Єнака (Ісус Навин 11:21). Пізніше, близько 1410 до Р. Х., місто було взято Ісусом Навином; при розділі Палестини відійшов до Юдиного коліна (Ісус Навин 15:50). У перекладі означає "місце виноградних ягід".

Антипатріади.Заснований на місці стародавнього поселення Карф-Саби Іродом Великим (37-4 рр.). У середині I століття за Р. Х. в цьому місті був арештований апостол Павло (Дії 23:31). Місто отримало назву на честь отця Ірода Антипатра.

Антиохія Сирійська.Одне з найбагатших і великих міст Стародавнього світу, колишнього столицею держави Селевкідів - Сирії, утвореного внаслідок розпаду імперії Олександра Македонського. Місто було засноване Селевком Першим, яке назвало його на честь свого батька. Після підкорення царства Селевкідів римлянами в 64 році до Р. Х. місто зберегло своє становище. У 395 році при розподілі римської імперії місто відійшло до Візантії. Антіохія грала велику роль історії християнства, будучи резиденцією антиохійського патріарха і місцем проведення багатьох церковних соборів. У ньому існувала богословська школа, названа антиохійською і що ставила на перше місце дослідження Святого Письма, відкидаючи популярні алегоричні його тлумачення. У 538 році по Р. Х. місто було зруйноване перським царем з династії Сасанідів Хозроєм Першим (529-579 рр.). Після цього місто кілька разів зазнавало відновлення і руйнування, зазнаючи численних лих (пожежі, епідемії). В 1098 в результаті першого хрестового походу місто було завойоване хрестоносцями і стало столицею Антіохійського князівства.

Правителі Антіохійського князівства:

1. Боемунд Перший (1098-1111)

2. Танкред (1111-1112)

3. Рожер (1112-1119)

4. Боемунд Другий (1119-1130)

5. Раймонд Перший (1130-1163)

6. Боемунд Третій (1163-1201)

7. Боемунд Четвертий (1201-1215)

8. Раймонд Другий (1215-1220)

9. Боемунд Четвертий (1220-1233)

10. Боемунд П'ятий (1233-1252)

11. Боемунд Шостий (1252-1275)

12. Боемунд Сьомий (1275-1287)

У 1268 році місто було розгромлено мусульманами. Нині на місці міста розташоване невелике містечко Антакія. Для послідовників Ісуса Христа місто знаменне тим, що саме в ньому вони "вперше стали називатися християнами" (Дії 11:26).

Антиохія Пісідійська.Місто в Малій Азії, споруджене Селевком Сирійським. Євангельська звістка досягла міста за апостола Павла, який разом з Варнавою доніс її людям (Дії 13:16-41).

Аполлонія.Одне з македонських міст, назване на честь давньогрецького бога Аполлона. Місто відвідував апостол Павло (Дії 17:1 та 16:12-15).

Арад.Давньоханаанейське місто, яке чинило запеклий опір військам Ісуса Навина, яке, взявши місто, зазнало його повного знищення (кн. Чисел 21:1-3 і кн. Суддів 1:16). Нині замість міста знаходиться пагорб Тель-Арад. У перекладі означає "місце диких ослів".

Арвад.Одне з фінікійських міст, споруджене на одному з островів у Середземному морі. Протягом кількох століть був одним із найбагатших портів Середземномор'я, доки не був зруйнований арабами за часів Династії Омейядів (660-750), що керувала Арабським халіфатом. У перекладі означає "місце втікачів". У Біблії згадано у кн. Єзекіїля 27:8-11.

Арпад.Одне з міст Сирійського Дамаського царства, підкорений Сеннахірібом Ассирійським (705-681), у перекладі - "підпора".

Ар-Моав.Стародавня столиця Моавітського царства, розгромлена царем Сігоном Аморейським, після відійшла коліна Рувіма і зруйнована в 342 році за Р. Х. під час землетрусу (кн. Чисел 21:28).

Асор.Одна зі столиць численних ханаанейських царств, зруйнована в 1410 до Р. Х. Ісусом Навином. Через кілька десятиліть ханаанеї відбудували місто, цар якого Явін підкорив навіть ізраїльські племена і володів ними двадцять років. Незабаром після цього місто переходить у володіння ізраїльтян, які роблять його чудовою фортецею в Х столітті до Р. Х. Остаточно місто було розгромлено царем Ассірії Тиглатпалассаром, який зрівняв місто з землею, а його жителів узяв у полон. Тим самим збулося пророцтво Єремії 49:33, яке говорило про загибель міста та його залишення жителями. У Біблії згадується Асор у кн. Ісуса Навина 11:1, 13; кн. Суддів 4:2-17; 3 кн. Царств 9:15; 4 кн. Царств 15:29. У перекладі означає "замок".

Астароф.Столиця Ога, царя Васана, розгромленого ізраїльтянами у XV столітті до Р. Х. Місцезнаходження міста достеменно невідоме. Згаданий у кн. Повторення Закону 1:4; кн. Ісуса Навина 9:10; 1 кн. Параліпоменон 11:44.

Аштероф-Карнаїм.Стародавнє місто, яке розташовувалося між двома пагорбами, прославилося своїм населенням, що вирізнялося небувалим зростанням і фізичною силою. У Біблії згадано у кн. Буття 14:5; кн. Ісуса Навина 12:4. У перекладі - "місцеперебування дворогої богині" (богині - тобто Астарти, що шанувалася в цьому місті; дворогий - через два пагорби).

Афіни.Одне з найдавніших і найпрекрасніших міст світу; у давнину його називали "оком Еллади". Найвищого розвитку місто досягло V столітті до Р. Х., коли процвітали науки, мистецтво, ремесла, торгівля, і афіняни не знали собі рівних ні на землі, ні на морі. Це було місто чудової краси; руїни Акрополя, що збереглися сьогодні, скульптури і залишки колон дивують розмахом і величчю. Але Пелопонеська війна (431-404 рр.), грабіж міста римським диктатором Суллою, неодноразові війни з турками, наступні "грабунки" міста заможними людьми, які за безцінь скуповували і відвозили до себе на батьківщину (Америку, Європу) найкращі витвори мистецтва, перетворили Афіни - звичайне середнє місто південної Європи. В Афінах був апостол Павло – у кн. Дії 17:15 читаємо: "Ті, що супроводжували Павла, проводили його до Афін..."

У ті часи Афіни по праву вважалися язичницькою столицею світу, ніби прийнявши пальму першості від Стародавнього Вавилону: не тільки в язичницькому центрі міста Акрополі, але на кожній площі, вулиці та вуличці, на кожному перехресті, і навіть біля багатьох будинків – і бідних, і багатих - можна було побачити великі та малі скульптури та статуї язичницьких богів, яких налічувалося безліч. Не доводиться дивуватися, що "Павло обурився духом, побачивши це місто, повне ідолів" (Дії 17:16). На той час в Афінах процвітали різного напряму філософські школи, які об'єднувало одне: прославлення мудрості людської, дотепності та гостроти мови. "Афіняни ж усі іноземці, що живуть у них, ні в чому охочіше не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати щось нове" (Дії 17:21). Тому не дивно, що блискучу проповідь Павла про Ісуса Христа вони не сприйняли, як і сьогодні люди, надміруючись тілесним розумом, не відчувають потреби в Спасителі світу, а Біблію вважають у кращому разі пам'яткою східної літератури, а в гіршому – збіркою байок.

Реконструкція

Але нехтувати Божими благословеннями нескінченно не можна, і кожен, хто будує блискучі плани на майбутнє, повинен поставити собі питання, чи не буде кінець його схожий на фінал стародавнього прекрасного міста: уламки, руїни, розчарування, загибель. "А беззаконнику горе: бо буде йому відплата за діла рук його... І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і сидітиме вона на землі спустошена" (кн. Ісаї 3:11; 25).

Беестер.У перекладі - "будинок Астарти", у Біблії згадується у кн. Ісуса Навина 21:27; кн. Параліпоменон 6:71.

Біла.У перекладі – "винищення", згадується в кн. Буття 14:2, 8; кн. Єремії 48:34.

Бероф.У перекладі – "кіпарис". Згадується у 2 кн. Царств 8:8; кн. Єзекіїля 47:16.

Бет-Арбел.У перекладі – "місце засідки". Згадується у кн. Осії 10:14.

Бет Гамул.У перекладі - "будинок верблюда". Згадується у кн. Єремії 48:23.

Бет-Дівлафаїм.У перекладі – "будинок двох рогів". Згадується у кн. Єремії 48:22.

Беф-Анаф.У перекладі – "будинок відповіді". Згадується у кн. Ісуса Навина 19:38; кн. Суддів 1:33.

Беф Арава.У перекладі – "будинок пустелі". Згадується у кн. Ісуса Навина 15:6; 18:22.

Беф-Бірея.У перекладі – "будинок створення". Згадується у 1 кн. Параліпоменон 4:31.

Беф-Ваал-Меон.У перекладі – "житло Ваала". Згадується у кн. Ісуса Навина 13:17; кн. Єремії 48:23.

Бефвар.У перекладі – "місце переправи". Згадується у кн. Суддів 7:24; Євангеліє від Івана 1:28.

Бефґадер.У перекладі - "будинок огорожі". Згадується у 1 кн. Параліпоменон 2:51.

Беф-Гараї.У перекладі – "піднесене місце". Згадується у кн. Чисел 32:36; кн. Ісуса Навина 13:27.

Беф-Дагон.У перекладі - "будинок Дагона". Згадується у кн. Ісуса Навина 15:41.

Беф-Екед.У перекладі - "пастушський будинок". Згадується у 4 кн. Царств 10:12, 14.

Беф-Ієшимоф.У перекладі – "будинок пустелі". Згадується у кн. Чисел 33:49; кн. Ісуса Навина 12:3.

Бефкарем.У перекладі – "будинок винограду". Згадується у кн. Єремії 6:1; кн. Неємії 3:14.

Беф-Німра.У перекладі – "будинок барсу". Згадується у кн. Чисел 32:36; кн. Ісуса Навина 13:23.

Беф Пацець.У перекладі – "будинок руйнування". Згадується у кн. Ісуса Навина 19:21.

Беф-Рафа.У перекладі - "будинок лікування". Згадується у 1 кн. Параліпоменон 4:12.

Беф-Рєхов.У перекладі – "будинок широти". Згадується у кн. Суддів 18:28; 2 кн. Царств 10:6-8.

Беф Сан.У перекладі - "будинок спокою". Згадується у 1 кн. Царств 31:10; кн. Ісуса Навина 17:11.

Беф-Таппуах. У перекладі – "будинок яблука". Згадується у кн. Ісуса Навина 15:53.

Беф-Фегор.У перекладі – "дім Фегора". Згадується у кн. Повторення Закону 3:29; 4:46.

Беф Хогла.У перекладі - "будинок куріпки". Згадується у кн. Ісуса Навина 15:6.

Беф-Цур.У перекладі – "будинок скелі". Згадується у кн. Ісуса Навина 15:58.

Бефшітта.У перекладі – "місце акацій". Згадується у кн. Суддів 7:22.

Бубаст.У перекладі – "місце Басти". Згадується у кн. Єзекіїля 30:17.

Ваал-Гад.У перекладі – "володар щастя". Згадується у кн. Ісуса Навина 12:7; кн. Суддів 3:3.

Ваал-Гамон.У перекладі - "місто множини". Згадується у кн. Пісня Пісень 8:11.

Ваал-Парацим.У перекладі - "володар поразок". Згадується у 2 кн. Царств 5:20.

Ваал-Фегор.У перекладі – "отвір". Згадується у кн. Числа 25:3, 5; Псалми 105:28.

Ваал-Фамар.У перекладі – "місце пальм". Згадується у кн. Суддів 20.33.

Вавилон.Історія міста нами докладно викладено у розділі 1 "Золотий Вавилон" цієї книги.

Вефхор.У перекладі - "будинок ягнят". Згадується у 1 кн. Царств 7:11.

Вірсавія.Спочатку на місці міста був побудований колодязь, біля якого принесли клятву Авраам та Авімелех, цар филистимлян. Після цього, через деякий час, виникло місто, назване на честь колодязя Вірсавією, тобто "криниця клятви". У Біблії згадується у кн. Буття 21:31; 33; 26:32; 33; кн. Ісуса Навина 15:28; кн. Суддів 20:1; 1 кн. Царств 8:2; кн. Амоса 5:5; 8:14.

Віфлеєм-Юдейський, або Віфлеєм-Єфрафа.Одне з найвідоміших міст, згаданих у Святому Письмі. Імена багатьох героїв Біблії пов'язані з Віфлеємом. Буття 35:19: "...померла Рахіль і похована на дорозі в Ефрафу, тобто Віфлеєм". Слід пояснити, що Єфрафа - це давня назва Віфлеєму, що в перекладі означає "плодоносний". Місто належало коліну Юдиному, тому називалося ще Віфлеєм-Юдейським (слід відрізнятись від Віфлеєма-Завулонова, який належав коліну Завулона і знаходився в Галілеї). У Стародавньому Ізраїлі добре знали Віфлеєм мандрівники - це місто лежало на шляху до Єгипту: "І пішли і зупинилися в селищі Хімам, біля Віфлеєму, щоб піти до Єгипту" (кн. Єремія 41:17). Саме до Віфлеєму рушила Ноемінь зі своєю відданою невісткою Рут'ю: "І повернулася Ноемінь, і з нею невістка її Рут Моавітянка... і прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю" (кн. Рут 1:22). Це місто називалося ще містом Давидовим, тому що Давид народився в ньому, і в це місто пішов також і Йосип з Галілеї, з міста Назарету, в Юдею, до міста Давидів, зване Віфлеєм, бо він був із дому та роду Давидового, записатися з Марією...» (Євангеліє від Луки 2:4, 5). У цьому місті народився Спаситель світу, наш Господь Ісус Христос: "І породила Сина свого первістка, і сповіла Його, і поклала Його в ясла, тому що не було їм місця в готелі" (Євангеліє від Луки 2:7). На полях Віфлеємських Ангел Господній з'явився пастухам з радісною довгоочікуваною звісткою: "Бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, який є Христос Господь..." (Євангеліє від Луки 2:11). З раннього дитинства Віфлеєм-Єфрафа добре був знайомий кожній ізраїльській дитині, яка і вдома, і в школі, і в синагозі чув і добре знав пророцтво, записане в книзі пророка Міхея 5:2: "І ти, Віфлеєм-Єфрато, чи малий ти між тисячами юдиними, з тебе станеться Мені Той, Хто має бути Владикою в Ізраїлі, і Якого походження від початку, від днів вічних. У перекладі Віфлеєм означає "дім хліба".

Віфсаїда-Юлія.Розташовувався неподалік Тиверіадського озера, і на честь дочки римського імператора Октавіана-Августа отримав другу частину назви. Недалеко від міста Ісус Христос наситив 5000 чоловік п'ятьма хлібами та двома рибами (Євангеліє від Марка 6:41-45). Місто відоме і тим, що в ньому Господь зцілив сліпого (Євангеліє від Марка 8:22-25). У перекладі означає "будинок риболовлі".

Віфсаїда Галілейська.Місто, розташоване біля Галілейського озера неподалік Капернаума і Хоразіна. У Віфсаїді народилися апостоли Петро, Андрій, Пилип. У цьому місті неодноразово бував наш Господь Ісус: «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! :21).

Восор.Одне з найбільших і найбагатших міст Едомського царства, що розташовувався в розщелинах неприступних скель. За час свого існування місто неодноразово завойовувалося моавітянами та амонітянами, але щоразу відбудовувалося знову, зберігаючи свою могутність. Проте безбожність, що панувала у місті, руйнувало дух його мешканців, викликавши Божі суди. Кн. пророка Єремії 49:13: "Бо Я клянусь, говорить Господь, бо жахом, посміянням, пустелею та прокляттям буде Восор, і всі міста його стануть вічними пустинями". Кн. пророка Амоса 1:12: "І пошлю вогонь на Феман, і пожере чертоги Восора".

Восор. (2) Місто, однойменне попередньому, належало Моавітському царству. Кн. Єремії 48:24: "І на Керіоф, і на Восор, і на всі міста Моавітської, далекі та ближні..."

Гаваон.Місто, що належало ханаанському племені Єве. У Святому Письмі, кн. Ісуса Навина, в дев'ятому розділі описана історія жителів Гаваона, і те, за яких обставин було укладено союз між ними та ізраїльтянами. Згодом місто, позбавлене самостійності, стало належати Веніаміновому коліну (І. Навин 18:20, 25), а потім левітам (І. Навин 21:17).

Гаваон здобув популярність і тим, що в ньому була скинія з вівтарем для цілопалення: "А Садока священика та братів його священиків - перед житлом Господнім, що на висоті в Гаваоні, для підношення цілопалення Господеві на жертовнику цілопалення постійно, вранці та ввечері, і всього, що написано в законі Господа, що Він наказав Ізраїлю...» (1 кн. Паралипоменон 16:39, 40). Гаваон пов'язаний і з ім'ям царя Соломона: "І пішов цар до Гаваону, щоб принести там жертву; бо там був головний жертівник... у Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі... даруй а рабові Твоєму серце розумне..." (3 кн. Царств 3:4, 5, 9). Це місто стало свідком доблесті та підступності Йоава (2 кн. Царств 2:12-17; 2 кн. Царств 20:8-10). У перекладі означає "піднесений".

Гаваюабо Гіва.Стародавнє місто, що належало коліну Веніаміна, нині невелике селище Жебая. Саме тут зазнали поразки филистимляни від війська Давида (2 кн. Царств 5:25). У Біблії місто згадане у 4 кн. Царств 23:8; кн. Ісаї 10:29. У перекладі – "пагорб".

Гадар.Одне з головних міст Гадаринської області, що не раз згадується у Святому Письмі. Сьогодні на місці міста залишилися лише руїни, що говорять про його колишню красу та могутність. У Біблії згадується в Євангелії Матвій 5:1; 20:7, 31; Євангелія від Луки 8:26-40. У Біблії згадується не Гадар, а країна Гадаринська, що складається з декількох міст, головним з яких була Гадар. Там був Спаситель, і ця місцевість прославилася чудом, яке здійснив Господь, зціливши біснуватого, що ховався в трунах (печерах, де ховали померлих). Цю історію ми читаємо в Євангелії від Марка 5:1-17 і Євангелії від Луки 8:26-37, і важко без жалю читати рядки про жителів країни Гадаринської, яким так неоціненно дорого виявилося стадо свиней, скинуте в озеро, що вони відкинули кохання Христа і просили Його піти, навряд чи навіть до кінця усвідомлюючи, що вони роблять! Чи не буває такого і з нами, коли ми, подібно до жителів Гадара, віддаємо перевагу матеріальному, відчутному, свідомо чи мимоволі боячись з ним розлучитися, і втрачаємо головне - Спасителя, і той світ, любов, радість і мудрість, які може дарувати тільки Він , і при цьому уподібнюємося, як і жителі стародавнього міста, тому, на що вважаємо за краще дивитися. А якщо справді часом важко нам чимось пожертвувати, то корисно згадати в цьому випадку слова Олени Уайт, яка радить кожному з нас подумати про те, чим пожертвував заради нашого спасіння наш Господь Ісус, і тоді жодна жертва, жодне діяння заради нашого Господа не здасться нам надто важким.

Гази.У перекладі означає "твердиня".

Газер.Ханаанейське місто, згадується в Біблії у кн. І. Навина 10:33; згодом належав єфремлянам, які не виконали наказу Господа, бо "... Єфремляни не вигнали Ханаанеїв, що жили в Ґазер; тому Ханаанеї жили серед Єфремлян до цього дня, платячи їм данину" (кн. І. Навина 16:10). Надалі Газер згадується у 3 кн. Царств, де в 9 розділі, 16 і 17 віршах читаємо про те, що фараон єгипетський спалив Газер, знищив ханаанеїв, що жили там, і віддав це місто в посаг своєї дочки, дружині Соломона, який заново відбудував його. Так наказ Господній, яким знехтували єфремляни, був виконаний руками язичника-єгиптянина. У перекладі "Газер" означає "шматок".

Гай.Одне з ханаанейських міст, у перекладі позначає "груду руїн". З назвою цього міста ми зустрічаємося вперше в книзі Буття 12:8, де можемо прочитати, що намет Авраама був поставлений між Вефілем та Гаєм. Історія цього міста за часів Ісуса Навина багато в чому повчальна для всіх і кожного: на сторінках книги І. Навина у 7 та 8 розділах дано найважливіше попередження для нас, як гріх однієї людини може цілий народ позбавити Божих благословень та призвести до поразки та смерті – це по перше; і, по-друге - як самовпевненість, викликана попереднім успіхом, може сприяти переоцінці своїх сил і вчиненню справи без Господа, результат якого - розчарування і знову ж таки поразка і загибель багатьох. І навпаки, боротьба з гріхом, ненависть до гріха, прагнення виконати Божу волю ніколи не спричинить розпач, сльози, смерть, а лише величезну радість і завжди – перемогу. Давайте разом, прямо зараз, з молитвою перечитаємо вказані глави і чесно відповімо собі, чи не є хтось із нас Аханом, чи не має чогось заклятого (чужого, нечесно, несправедливо набутого), чи не буваємо ми самовпевненими, чи завжди шукаємо Божих шляхів та Божого водійства? Нехай наш Господь допоможе нам залишатися завжди вірними Йому та прославити Його Ім'я своїм життям. "Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного" (Євангеліє від Матвія 5:16).

Гаф-Хефер.Стародавнє місто, що належало колену Завулонову (І. Навин 19:13). Гаф-Хефер або Гафхефер був батьківщиною пророка Іони (4 кн. Царств 14:25). У перекладі означає - "точило криниця".

Гедера.Місто, що належало Юдиному коліну (І. Навин 15:36). У Біблії згадується 1 кн. Параліпоменон 12:4; 27:28. У перекладі означає - "кошара".

Герар.Стародавнє ханаанейське місто, яке згадується в кн. Буття 10,19, а кн. Буття 20:1-2 читаємо, що в цьому місті був Авраам. "І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. І послав Авімелех, цар Герарський, і взяв Сарру". У Герарі під час голоду жив син Авраама Ісаак: "...і пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, до Герара. Господь явився йому і сказав: Не ходи до Єгипту; живи в землі, про яку Я скажу тобі... Ісаак оселився в Герарі" (кн. Буття 26:1-6). У перекладі означає "округ".

Геф.У перекладі – "точило".

Гіло.Стародавнє місто, що належало племені Юдиного. У цьому місті жив радник царя Давида Ахітофел Гилонянин, що зрадив свого царя, що перейшов на бік Авесалома і очолив змову проти Давида. Цю повчальну історію можна прочитати в другій книзі Царств 15 главі з 12 вірша по 17 розділ 23 вірш.

Гімза.Стародавнє місто, що входить до складу Юдеї, з жителями якого також відбулася дуже повчальна історія. Згадаймо історію, що сталася з ізраїльтянами при взятті Гая, пов'язану найтіснішим чином з гріхом лише однієї людини - Ахаза. Нерідко під час читання сцени розправи з цим грішником та його сім'єю дехто вражає ту жорстокість, яку міг допустити Господь. Перед нами зараз схожа історія, що сталася з юдеями: безбожний цар Ахаз "не робив угодного в очах Господніх..." "...І він чинив куріння на долині синів Еннома, і провів синів своїх через вогонь, наслідуючи гидоти народів, яких вигнав. Господь перед лицем Ізраїлевих синів... і приносив жертви... на висотах і пагорбах..." (2 кн. Паралипоменон 28:1-4). Один чоловік, цар Ахаз, ухилившись від шляхів Господніх, вибравши собі як зразок для наслідування не Господа, а оточуючі нечестиві народи, потягнув за собою і народ іудейський, який поступово загруз у пороках, розпусті, жорстокості, неправді, якими супроводжувалися язичницькі обряди, а Господь і Його закон були нехтовані. Але "Бог лаймо не буває" (Галатів 6:7). Народ був покараний "за Ахаза, царя Юдейського, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом" (2 кн. Паралипоменон 28:19). Так гріх одного здатний стати гріхом багатьох, а то й знищити його спочатку, а то й оголосити йому війну, і перемогти - покладаючись на Бога. Місто Гімзо було захоплене филистимлянами, а юдеї частиною було вбито, частиною взято в полон. Тому і від нас чекає Господь любові до людей, до грішників, нетерпимості до гріха не лише власного, а й братів та сестер. "Хіба я сторож моєму братові?" - так сказав Каїн до Господа. Але ця думка Каїна, а до нас через віки і сьогодні звучить питання нашого Господа, до якого ми не маємо права байдуже ставитися, і нам, який має дати відповідь: "...де Авель, брат твій?" (кн. Буття 4:9). Гімзо у перекладі - "місце сикомор".

Гоморра.Історія цього міста викладено у розділі 7.

Гур-Ваал.Стародавнє місто, розташоване неподалік Аравії. У Біблії згадується у 2 кн. Параліпоменон 26:7. У перекладі означає "житло Ваала".

Дабешефа.Стародавнє місто, що належало колену Завулонову. У Біблії згадано у кн. Ісуса Навина 19:11. У перекладі означає "горб верблюда".

Давір.Стародавнє ханаанейське місто, як вважають учені, можливо, було центром язичницького жрецтва, бо інша назва міста - Кіріаф-Сефер, що в перекладі означає "місто книг" або "книжкове місто", і ще одне найменування було - Кіріаф-Санна, тобто "вченість". Сама ж назва Давір перекладається як "оракул". З книги Ісуса Навина, 10 розділ, 38 вірш відомо, що ізраїльтяни з Ісусом Навином воювали проти цього міста. "І взяв його, і царя його... нікого не залишилося, хто б уцілів..." З 11 глави, 21 вірша кн. І. Навина дізнаємося у тому, що Давір належав ханаанейскому племені енакимов. Згодом місто стало належати племені Юдиного, а потім "Синам Аарона дали також міста сховищ: Хеврон і Лівну... Давір та його передмістя..." (1 кн. Параліпоменон 6:57, 58).

Дамаск.У перекладі означає "місце клопоту".

Дан.Стародавнє ханаанейское місто, називалося раніше Лаїс або Лас. У кн. Ісуса Навина 19:46:47 читаємо про те, що "...межа Данових синів мала для них. І сини Данові пішли війною на Ласем, і взяли його... і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном на ім'я Дана, батька свого». У книзі Суддів 18 главі викладена історія Міхи, яка закінчилася тим, що сини Дана взяли в нього " " бовван, ефод, терафим і литий кумир ... і пішли в Лаїс ... назвали ім'я місту Дан ... і поставили в себе сини Данові бовван... і мали в себе бовван, зроблений Михою, весь час, коли дім Божий був у Силомі". У цьому місті цар Єровоам, керуючись особистими корисливими міркуваннями, встановив золотого тельця "і сказав народові: Не потрібно вам ходити до Єрусалиму; ось боги твої, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю. І поставив одного в Бет-Елі, а другого в Дані... і повело це до гріха...» (3 кн. Царств 12:27-30). від Бога У перекладі Дан позначає - "суддя".

Дума.Місто, що належало коліну Юдиному, згадується в кн. Ісуса Навина 15:52. У перекладі означає - "мовчазний".

Єврон.Стародавнє місто, належало коліну Асирову (І. Навин 19:28). У перекладі означає - "перехід".

Єден.У перекладі – "будинок задоволення". Розташовувався в Сирії, і, як вважають, був однією з царських резиденцій. Інакше називався - Еденів дім (Амос 1:5).

Єлеалі.Одне зі стародавніх ханаанейських міст, після розділу Палестини відійшло коліну Рувіма. У книзі Числа 32:2-5 ми читаємо про те, що племени Ґадові та Рувимові, які володіли величезними стадами, звернулися з проханням до Мойсея: "...і Есевон, і Елеалі... є земля придатна для стад..." Віддай землю цю рабам твоїм у володіння, не переведи нас через Йордан. Через кілька століть, за часів пророків Єремії та Ісаї був завойований моавітянами. Руїни міста, що збереглися до цього дня, говорять про його колишню славу і багатство. Згаданий у Біблії у кн. Єремії 48:34; та кн. Ісаї 15:4. У перекладі означає – "Бог великий". Інша назва міста - Елале.

Елаф.Стародавнє портове місто, засноване ідумеями. За Давида місто було завойоване ізраїльтянами, які його кілька разів втрачали і завойовували знову, доки він не був остаточно підкорений сирійським царем Реціном. Багатство місту приносила морська торгівля, про розміри якої можна судити з руїн порту. У Біблії згадується у кн. Повторення Закону 2:8, 11; 4 кн. Царств 14:22; 16:6; 3 кн. Царств 9:26-28.

Єлтекеабо Єлеєке.Місто при розділі Палестини дісталося колену Данову. Згадується у кн. І. Навина 19:44. У перекладі - "Бог страшний".

Ен-Гацор.При розділі Палестини дістався синам Неффаліма (кн. І. Навина 19:37). У перекладі - "джерело селища".

Ен-Ріммон.Належав коліну Юдиному. У Біблії згадується у кн. Неємії 11:29; кн. Захарія 14:10. У перекладі - "джерело гранатових яблук".

Ен-Таппуах.Згадується у кн. І. Навина 17:7,8, звідки відомо, що "Межа Манасії йде від Асира ... до жителів Ен-Таппуаха. Земля Таппуах дісталася Манасії, а місто Таппуах у межі Манасії - синам Єфремовим". Перекладається як "джерело яблука".

Ен-Хадда.Належав Іссахаровому коліну (кн. І.Навіна 19:17-21). У перекладі – "швидкий струмок".

Ен-Шемеш.Місто належало Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:7). У перекладі - "джерело сонця".

Єсевон.Колишня столиця колись грізного Амморейського царства, правителі якого відібрали це місто у моавітян. При розділі Палестини при Ісусі Навин відійшов до синів Левія. Після цього протягом багатьох десятків століть місто змінювало господарів від моавітян з VI століття до Р. Х. до арабів. Нині від міста збереглися лише величні руїни. Згадується у кн. Числа 21:26-34; кн. Повторення Закону 2:24-25. У перекладі – "винахід".

Ефес.Одне з найкрасивіших міст Стародавнього світу, розташоване в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) і засноване близько XII століття до Р. Х. Особливу славу місту приносив храм Артеміди, що відноситься до семи чудес Стародавнього світу. У цьому місті срібник Димитрій спровокував заколот, спрямований проти апостола Павла та його учнів, та жителі міста "близько двох годин кричали: велика Артеміда Ефеська!" Знову зустрічаємося зі схожою історією, як одна єдина людина сама відкинула світло, послане Господом, та інших захопило зробити те ж саме, і в результаті "по припиненні бунту Павло... вийшов і пішов до Македонії" (Дії 19 розділ і 20 розділ 1 вірш ). У ході археологічних розкопок у місті було відкрито згаданий храм, десятки палаців, площ, терм (бані), стародавній театр, що містив близько 25 тисяч людей. Період Церкви Церкви (Об'явлення 2:1-7) охоплює період з 27 до 101 років. за Р. Х. і характеризується чистотою Євангельського вчення, чому чудово відповідає і переклад назви міста - "бажана".

Ефер.При розділі Палестини місто дісталося Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:42). Але в 19 розділі, з 1 по 7 вірші дізнаємося, що Симеон, якому випало друге жереб, отримав спадок серед синів Юдиних, і в тому числі місто Ефер. У перекладі означає - "велика кількість".

Івваабо Авва.Місто знаходилося на території Ассирійської імперії. Згадується у Біблії у 4 кн. Царств 18:34. У перекладі означає "руїни".

Іконії.Одне з найдавніших міст Малої Азії, яке було столицею Лакаонії. Особливого розквіту місто досягло у XI-XII ст. по Р. Х., коли став центром Сельджукської імперії, однієї з найпотужніших і найагресивніших держав середньовіччя. Після розпаду Сельджукської держави місто було підкорене імператором Священної Римської імперії Фрідріхом Барбаросса, потім містом володіли дрібні мусульманські князівства, згодом - монголи, і, нарешті, турки-османи, панування яких залишилося й досі. Після проповіді в місті апостола Павла та Варнави там була організована велика християнська громада, представники якої – єпископи Євлалій та Амфілохій брали участь у вселенських соборах 325 та 381 років. У Біблії згадується у кн. Дії 13:51; 14:1-6.

Іліополь.Див. Він.

Іфла.При розділі Палестини місто дісталося Данові колену (кн. І. Навина 19:42). У перекладі означає "піднесений".

Ягур.Місто дісталося при розділі Палестини коліну Юдіну, розташовувалося на кордоні з Ідумеєю (Едом), про що нам відомо з кн. І. Навина 15:21.

Єрихон.Історія міста викладено у розділі 2.

Єрусалим.Найдавніша назва цього найвідомішого міста - Євус, на ім'я глави племені євусеїв (кн. І. Навина 18:28). Припускають, що з найстаріших назв Єрусалиму - Салім (у кн. Буття 14:18: "... Мелхіседек, цар Салімський"). Місто було взято Давидом: "І пішов цар і люди його на Єрусалим проти Євусіїв (2 кн. Царств 5:6). Соломон побудував знаменитий храм, палац. Єрусалим неодноразово зазнав руйнування чужинцями: Навуходоносором (586 р. до Р. Х.). Птолемеєм (320 р.) Антиохом Епіфаном (169 р.) Титом (70 р. за Р. Х.) і щоразу відбудовувався наново. виїжджав до міста: "Осанна Сину Давидову!" (Євангеліє від Матвія 21:8-9), і ці ж люди незабаром кричали: "Розіпни, розіпни Його!" (Євангеліє від Луки 23:21), "... кров Його на нас і на дітях наших" (Євангеліє від Матвія 27:25). Вільно чи мимоволі кожен із цих людей зробив свій вибір, а, як відомо, "що посіє людина, те й пожне" (Галатам 6:7) у 70 році по Р. Х. Єрусалим був зруйнований, а жителі його розпорошені, і століттями колись обрані Богом ізраїльтяни "пожинали" результат необдуманих слів. Який приклад для кожного з нас! ся над тим, як вони живуть, для чого вони живуть, кому вони служать, яку відплату кожен отримає наприкінці земної історії, що наближається до півночі...

Іоппія. Стародавній юдейський місто-порт, що грав важливу роль в економіці давньоіудейської держави. Переживши численні навали та лиха, місто дожило до сьогоднішнього часу і нині називається Яффа. У Біблії згадано у кн. І. Навина 19:46; кн. Іони 1:3; 2 кн. Параліпоменон 2:16; кн. Ездри 3:7; кн. Рут 4:2; Євангелії від Івана 1:3; кн. Дії 10:9-20. У перекладі – "прекрасний".

Кавул.Місто, що дісталося при розділі Палестини коліну Асірову (кн. І. Навина 19:27). Згодом це місто у складі двадцяти міст землі Галілейської цар Соломон дав Хіраму, царю Тірському - на сплату за кедрові та кипарисові дерева та золото, які Хірам доставляв Соломону на будівництво дому Господнього та дому царського, але ці міста не сподобалися йому: "... що це за міста, які ти... дав мені? І назвав їх землею Кавул..." (3 кн. Царств 9:10-13). Кавул у перекладі – "суха земля".

Кадемоф. При розділі Палестини дістався Рувимовим синам (кн. І. Навина 13:18). У перекладі – "давній".

Калах.З книги Буття 10:11 ми дізнаємося, що Ассур, що вийшов із землі Сеннаар, "...збудував Ніневію, Реховофір, Калах". У перекладі – "зрілість".

Калхеабо Калкеабо Халне. Місто, побудоване Німродом, згадується у кн. Буття 10:10; кн. Ісаї 10:9.

Капернаум.Це місто багато разів згадується в Євангеліях, тому що тут неодноразово бував наш Господь Ісус Христос: "...залишивши Назарет, прийшов і оселився в приморському Капернаумі, в межах Завулонових і Неффалімових, нехай збудеться промовлене через пророка Ісаю, який говорить: "Земля Завулонова і земля Нефталимова, на шляху приморському, за Йорданом, Галілея язичницька, народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике...". Місто примітне тим, що "З того часу Ісус почав проповідувати і говорити: покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне" Багато чудес здійснив Господь у цьому місті: "Коли ж увійшов Ісус до Капернауму, до Нього підійшов сотник і просив Його: Господи!" слуга мій лежить удома... жорстоко страждає...". Кінець цієї чудової історії добре відомий: "...і як ти вірив, нехай буде тобі. І одужав слуга його в той час". У цьому ж місті Господь Ісус зцілив тещу Петра, біснуватих. Капернаум стали називати "Його містом": "Тоді Він... прибув у Своє місто" (з країни Гергесинської, про яку говорилося вище) У цьому місті Ісус закликав Матвія до служіння, тут же промовив чимало притч.. І незважаючи на безліч чудес, які Господь здійснив у Капернаумі, незважаючи на багато притч, які в ньому прозвучали, жителі міста не покаялися: "Тоді почав Він докоряти міста, в яких найбільше явлено було сил Його, за те, що вони не покаялися... І ти, Капернауме, що до неба піднявся, до пекла скинешся; бо якби в Содомі були сили, явлені в тобі, то він залишався б дотепер; Але говорю вам, що земля Содомська приємніша буде в день суду, ніж тобі". Тепер від колишнього Капернаума залишилися лише руїни, що нагадують про колишню велич міста. У Біблії згадується в Євангелії від Матвія 4:13; 11:23; 9:1; 17:24; 8:14-15; 9:2-6; 9:9; 9:10-17; 15:1-20; Євангелії від Марка 2:1; 1:29-31; 1:32-54 Євангелії від Луки 7:1, 4:33, Євангелії від Івана 4:46, 6:22-71 та ін.

Кархеміс.Одне з найдавніших близькосхідних міст, рання історія якого сягає далекого минулого, до арамейських племен, які зробили його одним з головних своїх міст. Назва міста згадується майже у всіх древніх анналах, що свідчить про його колишню значущість. Але найбільшої популярності в історії місто набуло завдяки тому, що поблизу нього в 605 році вибухнула сильна битва, що вирішувала майбутнє світу: між недавно відтвореним Нововавилонським царством і також нещодавно відродженим Єгипетським, між військами Навуходоносора і фараона Нехо, який прагнув завоювати Палестину. Бій завершився розгромом Нехо і твердженням у Палестині гегемонії Вавилона, який спочатку змусив юдеїв визнати своє панування, а потім і зовсім у 586 році знищив юдейську державність, зруйнувавши Єрусалим і відвівши євреїв у полон вавилонський. У Біблії згадується у 2 кн. Параліпоменон 35:20; кн. Ісаї 10:9; кн. Єремії 46:2. У перекладі – "місто Хамоса".

Кеїла. При розділі Палестини дістався Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:44). У перекладі – "зміцнення".

Кесарія. Іудейське місто, споруджене Іродом Великим, на честь римського кесаря (цезаря) Октавіана Августа, на місці стародавнього поселення. Протягом 1300 років, незважаючи на часту зміну господарів, місто відігравало важливу роль у політичному житті Палестини, поки не занепало і не було покинуте жителями. Місто неодноразово згадується у Святому Письмі, у кн. Дії 3:30; 8:40; 10:1; 11:17; 12:19-23; 18:22. Нині дома міста розкидані величні руїни веж, храмів, будинків.

Кесіл. При розділі Палестини став належати Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:30). У перекладі – "безрозсудний".

Кефір. При розділі Палестини дістався Веніяминовому коліну (кн. І. Навина 18:26). Згадані в книзі Ездри 2:25; кн. Неємії 7:29. У перекладі – "селище".

Кіріафаїм.Місто; побудований синами Рувимовими (кн. Числа 32:37). У перекладі - "двояке місто".

Кірінеїабо Кірени. Місто розташоване на території Лівії, у Північній Африці. За Птолемеїв значна частина юдеїв була переселена в це місто, які, зрештою, склали там більшість населення. Вперше з назвою міста ми зустрічаємося на сторінках Євангелія від Матвія 27:31: Симон Киринеянин поніс хрест нашого Господа на Голгофу. Назву цього міста ми зустрічаємо також у кн. Дії 2:10; 6:9; 11:20; 13:1.

Кіріаф-Ваал.Місто належало Юдиному коліну (кн. І. Навина 15:9). У перекладі – "лісове місто".

Корінф. Одне з найдавніших міст Греції, колись столиця самостійного царства. Спочатку носив ім'я Ефіри, мав дві гавані – Лехейську та Кенхрейську. На перешийку, що сполучає Пелопонес з материком, височіла фортеця Акрокорінф. Моральний стан жителів міста шокував навіть римлян, які не відрізнялися високою моральністю. І справді, вивчаючи історію та побут міста, впадає у вічі рідкісна, кричуща розбещеність його мешканців, не поступається Содому. Численні храми міста були реальними громадськими будинками, причому перебування у яких вважалося обов'язковим. Особливою популярністю користувалися храми Посейдона – бога морів, Аполлона – бога мистецтв та Афродіти – богині кохання. У цьому місті проповідував апостол Павло, і його праці мали успіх. До християн Коринфа Павло направив два послання, які ми маємо нагоду досліджувати, вивчаючи Біблію. У Біблії місто згадано і в книзі Дії 18:1.

Правителі Корінфа Кіпселіди (657-582) правили 75 років:

1. Кіпсел (657-627)

2. Періандр (627-585)

3. Псамментіх (585-582)

Кана Галілейська.При розділі Палестини місто дісталося коліну Асірову (кн. І. Навина 19:28). Місто згадується у 2 розділі Євангелія від Іоанна, з 1 вірша, де записано добре знайому історію про чудо, яке здійснив Господь Ісус, на самому початку свого служіння, перетворивши воду на вино на весіллі в Кані Галілейській. А в Кані, куди знову прийшов Господь, він зцілив сина царедворця заочно (Євангеліє від Івана 4:46-54). З назвою цього міста ми зустрічаємося ще в 21 розділі 2 вірші Євангелія від Іоанна, де читаємо про те, що Нафанаїл був родом із Кани Галілейської.

Лаїс. місто Дан. У перекладі Лаїс - "подібний до лева".

Лаодикія. Один із заможних міст Малої Азії, заснований царем Сирії з династії Селевкідів Антіохом Другим (262-246 рр.) на перетині торгових шляхів. Завдяки останньому, місто славилося найбагатшою великою торгівлею, чудовими будинками. Про багатство міста говорить і той факт, що після страшного землетрусу (60 рік за Р. Х.) жителі відмовилися від допомоги імперського центру, відновивши місто за власний кошт. Лаодикія була також одним з найвишуканіших курортів Стародавнього Риму, завдяки наявності теплих лужних джерел. Для римських багатіїв, що з'їжджалися в місто, були побудовані численні розважальні заклади. Мандрівники говорили, що людина, яка потрапила до міста, забувала про все, занурюючись у стан солодкого задоволення та млості. При Діолектіані (285-305 рр.) місто стає центром римської провінції Фрігії, колишньої самостійним царством, що утворився після розпаду імперії Олександра Македонського. Однак під Лаодикіей у книзі Об'явлення, 5-му розділі мається на увазі насамперед духовне значення, що символізує останній період в історії церкви, що розпочався у 1844 році. Поглядом віри апостол Іоанн побачив церкву наших з вами днів, члени якої вважали себе духовно багатими: "Знаю твої справи; ти не холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але так як ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх, бо ти говориш: "я багатий, розбагатів і ні в чому не маю потреби", а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і жебрак, і сліпий, і голий" :15-17). Люди, що замкнулися у своїй гордині, самоправедності та самозаспокоєності, залишилися без Христа! Саме до таких звертається Господь в цей останній час, в який ми з вами живемо: "Раджу тобі купити у Мене золото, вогнем очищене, щоб тобі збагатитися, і білий одяг, щоб одягнутися і щоб не видно було сорому наготи твоєї, то очною маззю помаж очі твої, щоб бачити” (Об'явлення 3:18). Ось чого ми з вами найбільше потребуємо:

1. У золоті, вогнем очищеному - тобто у ВІРІ.

2. У білому одязі - тобто в ПРАВЕДНОСТІ Ісуса Христа.

3. У очній мазі - тобто в ДУХУ СВЯТОМ.

Спаситель кожному з нас говорить сьогодні: «Кого Я люблю, тих викриваю і караю. зі Мною на Моєму престолі...» (Об'явлення 3:19-21). Переклад слова Лаодикія сповнений особливого сенсу, особливо сьогодні для нас - "народ суду" - бо ми з вами живемо під час слідчого суду на небі, коли вирішується вічна доля кожного, хто вважає себе християнином. Нехай Господь Ісус допоможе кожному з нас залишатися вірними Йому до кінця.

Ласея. Місто згадується у кн. Дії 27:8. У перекладі означає - "суворий".

Ліддаабо Лод. Місто було збудовано синами Веніяминовими (1 кн. Параліпоменон 8:12), потім місто було зруйноване, а його жителі відведені в вавилонський полон, але згодом їхні нащадки повернулися і знову населили та відновили Лідду (кн. Ездри 2:33; кн. Неемії). 11:35). У перекладі – "поділ".

Лістра. З згадкою про це місто ми зустрічаємося на сторінках книги Дії 14:6-22, у цьому місті проповідували Павло і Варнава, тут Павло зцілив кульгавого, і населення міста побачивши це диво прийняло Павла та Варнаву за язичницьких богів, мали намір принести їм жертви " ...вони ледве переконали народ не приносити їм жертви..." У цьому ж місті "...коли апостоли сміливо проповідували...побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його за померлого". Павло знову відвідав Лістру, коли в цьому місті була організована церква, "... там був деякий учень, іменем Тимофій... його побажав Павло взяти з собою..." (Дії 16:1-3). Тимофій став відданим учнем, до нього адресовані два послання апостола Павла.

Магдала. Місто, розташоване неподалік Капернаума, згадується в Євангелії від Матвія 15:39. У Магдалі жила деякий час Марія, прозвана за назвою міста Магдалина, що стала вірною ученицею Ісуса Христа. У перекладі – "вежа".

Макед. Стародавнє ханаанейське місто згадується в кн. Ісуса Навина в 10 розділі. Поблизу від цього міста бився народ ізраїльський з військом п'яти царів аморрейських, "Ісус покликав до Господа... І зупинилося сонце, і місяць стояв, аж доки мстився народ ворогам своїм... І не було такого дня ні раніше ні після того, коли Господь так чув би голос людський, бо Господь боровся за Ізраїля. У печері в Македі потім ховалися п'ять царів аморрейських. У перекладі – "місце пастухів".

Ме-Іаркон.Ханаанейський місто, при розділі Палестини дістався на спадколіну Данову (кн. І. Навина 19:46). У перекладі - "вода пальового кольору".

Мефааф. Місто, що відійшло коліну Рувимову (кн. І. Навина 13:18), а згодом місто стало належати Левитам (кн. І. Навина 21:37). У перекладі – "піднесення".

Міхмас. Місто, розташоване неподалік Єрусалиму, належало коліну Веніяминову. Згадується у 1 кн. Царств 13:2 - у цьому місті була частина військ на чолі з Саулом під час війни з филистимлянами. Жителі міста згодом були у полоні вавилонському, звідки повернулися їхні нащадки у складі 122 осіб (кн. Ездри 2:27). Місто згадується у кн. Ісаї 10:28. У перекладі – "притулок".

Наас. Місто, що належало Юдиному коліну (1 кн. Паралипоменон 4:12). У перекладі – "змій".

Нагалив. Місто, що належало колену Завулонову (кн. І. Навина 19:15), згодом відійшло Левитам (кн. І. Навина 21:35). У перекладі – "пасовище".

Назарет. Галілейське місто, що належало колену Завулонову. Місто, де пройшло дитинство нашого Спасителя. Жителі міста відрізнялися бідністю та низькою моральністю. Згадується в Біблії в Євангелії від Матвія 2:23; 21:11; Євангелії від Луки 1:26; Євангелії від Івана 1:45; Дії 10:38. У перекладі - "галузь, або захищене місце".

Нівшан. Місто, що належало Юдиному коліну (І. Навин 15:62). У перекладі – "родючий".

Нікополь. Згадується у посланні апостола Павла до Тита 3:12, де Павло мав намір провести зиму. Припускають, що місто знаходилось у Македонії. У перекладі – "місто перемоги".

Нофаабо Нова. Місто знаходилося у складі стародавнього Моава, потім – у коліні Рувімовому. Згадується у кн. Числа 21:30 та кн. Суддів 8:11. У перекладі – "дихання".

Одолламабо Адоллам. З назвою цього стародавнього міста зустрічаємось на сторінках книги Буття 38:1, 20; 2 кн. Царств 23:13; у кн. Міхея 1:15. Місто було в давнину резиденцією одного з ханаанських царів, потім дісталося коліна Юдиного. У 1 кн. Царств 22:1 ми читаємо про те, що в Адолламській печері ховався Давид від царя Гефського Анхуса.

Вінабо Іліополь. місто Іліополь. У перекладі – "сонце".

Оронаїм. Стародавнє моавітське місто; зустрічаємося із згадкою про нього у кн. Єремії в 48 розділі, у пророцтві про Моав. У перекладі – "дві печери".

Паф. Місто, що знаходилося на Кіпрі, зустрічаємося зі згадкою про нього в кн. Дії в 13 розділі, де читаємо історію про те, як Павло і Варнава проповідували слово Боже проконсулу Сергію Павлу, і як Єлима, який протидіяв їм, був вражений сліпотою.

Пергам. Столиця стародавнього Пергамського царства; місто Пергам гордо носило своє ім'я - "високий замок". Він гордовито височив не лише у політико-економічному, а й духовному сенсі над містами та народами Стародавнього світу. І це не дивно, бо це місто вважало себе правонаступником Стародавнього Вавилону – золотої голови, колишньої столиці світу.

На малюнку Р. Бона у звітах про пергамські розкопки

Зображення з персепольського рельєфу, Іран.

Залишки перської столиці Персеполя зберігають лише відблиск колишньої пишності

Але особливою популярністю користувався храм Зевса, який багато хто приплюсовував до семи чудес Стародавнього світу. Місто було відоме і бібліотекою, що налічує тисячі найцінніших манускриптів. За царя Євмена було винайдено знаменитий папір, названий на честь міста пергаментом. Період Пергамської церкви (кн. Об'явлення 2:12-17) охоплює період з 323 по 538 р.р. за Р. Х. і характеризується союзом церкви та держави, християнства та язичництва. Саме в цей період вчення церкви проникають такі лжевчення, що беруть свій початок в язичництві, як шанування недільного дня (язичницький день сонця) замість біблійної суботи, бо "...благословив Бог сьомий день і освятив його..." (кн. Буття 2:3); поклоніння пам'ятним місцям, святим заступникам, діві Марії, що суперечить істині, викладеній на сторінках Святого Письма: "Бо єдиний Бог, єдиний і посередник між Богом і людьми, людина Христос Ісус" (1 Послання апостола Павла до Тимофія 2:5), " ...якщо хтось згрішив, то маємо Ходата перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника, Він є милосердя за гріхи наші, і не тільки за наші, а й за гріхи всього світу" (Перше послання апостола Іоанна 2:1, 2) ; введення пишної церковної служби, будівництво пишних храмів - все це призвело до відступу від чистоти Христового вчення і від закону Божого: "А що ми пізнали Його, дізнаємося з того, що дотримуємося Його заповідей. Хто каже: "я пізнав Його, але заповідей Його не дотримується, той брехун, і немає в ньому істини...” (Перше Послання апостола Іоанна 2:3-4).

Правителі Пергамського царства Атталіди (282-133) правили 149 років.

1. Філетер Перший (282-263)

2. Євмен Перший (263-241)

3. Аттал Перший "Спаситель" (241-197)

4. Євмен Другий (197-159)

5. Аттал Другий "Філадельф" (159-138)

6. Аттал Третій (138-133)

Пефор. Згадується у книзі Числа 22:5; місто, де жив Валаам, до якого Моавітський цар Валак відправив послів із проханням проклясти Ізраїлів народ. Цю вельми повчальну історію корисно перечитувати не один раз, у ній урок для нас, як один єдиний гріх - жадібність, занапастив колись Божого пророка Валаама (кн. Числа 22, 23, 24 глави та 31:1-8). У перекладі – "витлумачення снів".

Раввіф. Давнє ханаанейське місто, що належало після розділу Палестини колену Іссахара (кн. І. Навина 19:20). У перекладі - "великий".

Рамаабо Рамафа, або Рамафаїм. Декілька міст носили цю назву. Місто Рама належало Веніяминовому коліну, неподалік нього Девора жила під пальмою: "У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця..." (кн. Суддів 4:4-5). Міста під цією назвою: місто, що належало коліну Неффалімову; місто племени Єфремова, де народився пророк Самуїл; місто коліна Асірова; місто коліна Симеонова, що знаходилося в межах коліна Юдиного, згадуються в Біблії: кн. І. Навина 18:25; 19:36; 19:29; 19:8; 1 кн. Царств 1:1. У перекладі – "висота".

Ресен. Згадується у книзі Буття 10:12. У перекладі – "сильний".

Рецефабо Рецев. Згадується у Біблії у 4 кн. Царств 19:12; кн. Ісаї 37:12. У перекладі – "твердиня".

Ріблаабо Рівла. Згадується у Біблії у кн. Числа 34:11; у 4 кн. Царств 23:33. У перекладі – "плодоносний".

Риммон. Місто коліна Завулонова, яке згодом стало належати левітам. Вважають, що інша назва міста – ДИМНА. Згадується у кн. І. Навина 19:13; 1 кн. Параліпоменон 6:77. У перекладі – "гранатове дерево".

Вид з Атріуму через таблинум на перистиль

Частина великих руїн міста Ефеса (у сучасній Туреччині), за якими можна судити про переваги архітектурного планування грецьких та римських міст

Роглим. Згадується у Біблії у 2 кн. Царств 17:27; 19:31. У перекладі – "місце валяльників сукон".

Салха. Місто, що належало половині коліна Манасії. Згадується у Біблії у кн. Повторення Закону 3:10; кн. І. Навина 12:5. У перекладі - "мандрівка".

Севінаабо Цафона, або Цафон. Місто, яке належало колену Данову. Згадується у Біблії у кн. І.Навіна 13:27; кн. Суддів 12:1.

Сівоїм. Місто було винищене разом із Содомом та Гоморрою; згадується у кн. Повторення Закону 29:23; кн. Осії 11:8.

Секелагабо Циклаг. Згадується у Біблії в 1 кн. Царств 27:6. У перекладі – "пригнічений".

Мармурова статуя у Ватикані

Сепарваїмабо Сифара. З цього сирійського міста частина населення була переселена до Самарії після завоювання міста Сірійським царем Салманассаром (4 кн. Царств 17:24).

Сідон. У перекладі - "рибний лов".

Силом. Місто коліна Єфремова. Тут була встановлена Скінія з Ковчегом Завіту, і вона була тут до Іллі та Самуїла, який виховувався при ній. Згадується у Біблії у кн. І. Навина 18:1; кн. Суддів 18:31; Псалтиря 77:60. У перекладі – "спокій".

Сиракузи. Стародавнє місто, засноване в 735 році до Р. Х. і яке було протягом ряду століть столицею самостійної держави, в якому змінювалися періоди республіки і тиранії. Маючи чудовий порт, місто контролювало середземноморську торгівлю.

Правителі Сіракуз:

1. Гелон (485-477),

2. Гієрон Перший (477-467)

3. Діонісій Перший Старший (406-367)

4. Діонісій Другий Молодший (367-357) (346-343)

5. Діон (357-346)

6. Тімолеон (343-337)

7. Агафолк (317-289)

8. Гієроклес (289-270)

9. Гієрон Другий (270-215)

10. Ієронім (215-214)

Сихемабо Сіхар. Одне з найдавніших ханаанейських міст, при Ісусі Навині, увійшло до складу Ізраїлю. У Біблії згадано у кн. Буття 12:6; 37:12-14; кн. І. Навина 20:7; 21:21; 24:1-25; кн. Суддів 8:31; 3 кн. Царств 12:1; Євангелія від Івана 4:5. У перекладі – "плечо".

Скіфпільабо Беф-Санабо Скіфський Град. Місто належало коліну Манасії, але знаходилося на території коліна Іссахара. Згадується у кн. Суддів 1:27. У перекладі – "місто скіфів".

Мармурова статуя у Ватикані

Смирна. Одне з найдавніших міст Малої Азії, історію якого можна розділити як би на два періоди. Перший, до 627 року до Р. Х. - напівлегендарний, доки місто не було розгромлене Мідією; другий, що розпочався за Олександра Македонського, який відновив місто, перетворивши його на найбільший торговий і політичний центр Стародавнього світу. У наступні потім бурхливі століття Смирна перебуває у боці Риму, який, зрештою, підпорядковує собі недавню столицю. Мандрівників місто вражало великою кількістю храмів і палаців, що височіли у всіх його частинах. На відміну від багатьох інших міст Малої Азії, Смирна не тільки не була знищена в горнилі історії, але навпаки, завжди зберігала важливе економічне значення, існуючи і в наш час. Нині це великий турецький порт Ізмір.

Період Смирнської церкви, описаний Іоанном у книзі Об'явлення 2:8-11, охоплює період із 101 по 323 рр. Це був час найжахливіших гонінь, які сатана через римських імператорів обрушив на християнську церкву, прагнучи її знищити. Сотні тисяч християн були піддані нелюдським тортурам, розіп'яті, спалені, зацьковані дикими звірами. Але, керована духом Святим, церква пройшла ці випробування, з честю пронісши своє ім'я - Смирна, тобто "пахуча".

Содом. Історія міста викладена у розділі 7. У перекладі - "гарячий".

Загальний вигляд стародавнього афінського акрополя.

За приблизним планом, відновленим Г. Ренлендером

Сохо. Згадується у кн. І. Навина 15:48. Місто належало коліну Юдиному. У перекладі – "чагарник".

Сонамабо Суньмо. Місто коліна Іссахарова. Згадується у кн. І. Навина 19:18. У перекладі – "нерівне місце".

Суваабо Сова. Стародавнє ханаанейське місто. Згадується у 1 кн. Царств 14:47. У перекладі - "підстава".

Сур. Місто на шляху з Палестини до Єгипту також називається і пустеля. Згадується у кн. Буття 16:7. У перекладі – "стіна".

Табафа. Згадується у кн. Суддів 7:22. У перекладі – "знаменитий".

Таніс. Історія міста викладена нами у книзі "Всесвітня історія та пророцтва Біблії".

Тарс. Батьківщина Савла, котрий згодом став апостолом Павлом. Згадується у кн. Дії 9:11; 21:39.

Тевець. Згадується у книзі Суддів 9:50. У перекладі – "сяйво".

Тель Авів. Згадується у кн. Єзекіїля 3:15. У перекладі - "гуру колосків".

Тир. У перекладі – "скеля".

Ур. .

Філадельфія. Одне з лідійських міст, споруджений царем Пергама Атталом Другим Філадельф. Останній отримав своє прізвисько Філадельф, тобто "любить брата", за те, що залишався вірним своєму братові Євмену, коли того спіткали важкі випробування. Після включення Пергамського царства до складу Риму в 133 до Р. Х. місто стає одним з центрів вирощування винограду. Протягом свого існування Філадельфія кілька разів зазнавала руйнування внаслідок землетрусів. Період Філадельфійської церкви (кн. Об'явлення 3:7-13) охоплює період із 1833 по 1844 роки. і характеризується потужним проголошенням вісті про швидке друге пришестя Ісуса Христа та поверненням до витоків апостольської церкви.

Фаанах. Згадується у кн. І. Навина 12:21; кн. Суддів 5:19. У перекладі – "піщаний грунт".

Фекою. У Біблії згадується у 2 кн. Царств 14:2; 4; 9; 23:26. У перекладі – "прикріплення".

Фессалоніка. Грецьке місто; згадується у кн. Дії 17:1. Місто, де проповідував апостол Павло, де було організовано церкву. Згадується у Біблії кн. Дії 17:1; 11; 13; Послання до Пилип'ян 4:16; Друге послання до Тимофія 4:10.

Фімнафа. В історії про ізраїльського судді Самсона згадується це місто у книзі Суддів 14:1.5. У перекладі - "доля".

Фіатира. Одне з багатих торгових міст Малої Азії, де процвітало гончарне, мідеплавильне, кравецьке та фарбувальне ремесла.

Період фіатирської церкви (кн. Об'явлення 2:18-29) охоплює проміжок часу з 538 по 1798 рр. і характеризується повним відступом від вчення Христа Ісуса, папським терором та деспотизмом, забороною читання біблії під страхом смерті, інквізицією. Назва міста в перекладі - "невтомна жертва", що якнайкраще відповідає цьому періоду в історії церкви.

Халі. Місто в коліні Асирове, згадується в кн. І. Навина 19:25. У перекладі – "прикраса".

Хамаф. Місто в коліні Неффадіма, згадується у кн. І. Навина 19:35. У перекладі – "гарячі джерела".

Харошеф-Гоїм. Згадується у книзі Суддів 4:2. У перекладі – "мистецтво".

Хеврон. Згадується у кн. Числа 13:23. У перекладі – "зв'язок".

Хеврон - типове біблійне місто

Хелкаф. Згадується у кн. І. Навина 21:31. Місто належало коліну Асирову, пізніше перейшов до Левитів. У перекладі - "доля".

Хіфліс. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:40). У перекладі – "відділення".

Хуб. Згадується у кн. Єзекіїля 30:5.

Хутма. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:54). У перекладі – "фортеця".

Цаїр. Згадується у 4 кн. Царств 8:21. У перекладі – "слабкий".

Цер. Місто коліна Неффалима (кн. І. Навина 19:35).

Шаараїм. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:36). Згадується також у 1 кн. Царств 17:52; 1 кн. Параліпоменон 4:31.

Шагацима. Місто коліна Іссахара (кн. І. Навина 19:22). У перекладі – "пагорб".

Шамір. Згадується у кн. Суддів 10:1. У перекладі - "Терн".

Ерех. Місто в царстві Німрода (кн. Буття 10:10). У перекладі – "довжина".

Юта. Місто коліна Юдина (кн. І. Навина 15:55).

Яац. Згадується у книзі Повторення Закону 2:32. У перекладі – "гладке місце".

Читайте також

Будівельні матеріали

Що приготувати на день народження: добірка рецептів смачних страв

2022-03-01 10:51:54 Немає коментарів

Стелі

Свинячі реберця в соєвому соусі Ребра в соєвому соусі духовці

2022-03-01 10:51:54 Немає коментарів

Ванна кімната

Молочний суп - як приготувати з вермішеллю або локшиною за покроковими рецептами з фото

2022-03-01 10:51:54 Немає коментарів